1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.

2 К оли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

3 Т ож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.

4 К оли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.

5 А ле дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

6 І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

7 Я к велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.

8 І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

9 і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

10 О тож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?

11 Т а ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.

12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

13 Я к замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.

14 С имон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.

15 І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:

16 П отому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

17 щ об шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!

18 Г осподеві відвіку відомі всі вчинки Його.

19 Т ому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

20 а ле написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

21 Б о своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

22 Т оді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

23 н аписавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!

24 Ч ерез те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

25 т о ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,

26 л юдьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

27 Т ож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

28 Б о зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

29 с тримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

30 П осланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.

31 А перечитавши, раділи з потішення того.

32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.

33 А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

34 А ле Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

36 А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.

37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

38 Т а Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.

40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.

41 І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.