1 А Йов відповів та й сказав:

2 Ч ув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

3 Ч и настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

5 у стами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

6 Я кщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

7 Т а тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

9 Й ого гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

10 В они пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

11 Б ог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

12 С покійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

13 Й ого стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

14 В ін робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

15 В ерету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

16 З ашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

17 х оч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

18 Н е прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

19 б о тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

20 Г лузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

22 б о почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...