1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 Т акож на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

6 І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

8 С правді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

9 М ноголітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

10 Т ому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

11 Т ож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

13 Щ об ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

14 Н е на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 П олякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

17 В ідповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

18 Б о я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...

19 О сь утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

20 Н ехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

21 Н а особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

22 б о не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!