1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

So these three men ceased to answer Job, because he was righteous (upright and in right standing with God) in his own eyes.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

Elihu son of Barachel the Buzite, of the family of Ram, became indignant. His indignation was kindled against Job because he justified himself rather than God.

3 Т акож на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

Also against three friends was anger kindled, because they had found no answer, and yet they had declared him to be in the wrong.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

Now Elihu had waited to speak to Job because the others were older than he.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

But when Elihu saw that there was no answer in the mouths of these three men, he became angry.

6 І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

Then Elihu son of Barachel the Buzite said, I am young, and you are aged; for that reason I was timid and restrained and dared not declare my opinion to you.

7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

I said, Age should speak, and a multitude of years should teach wisdom.

8 С правді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

But there is a spirit in man, and the breath of the Almighty gives men understanding.

9 М ноголітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

It is not the great who are wise, nor the aged who understand justice.

10 Т ому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

So I say, Listen to me; I also will give you my opinion and my knowledge.

11 Т ож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

You see, I waited for your words, I listened to your wise reasons, while you searched out what to say.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

Yes, I paid attention to what you said, and behold, not one of you convinced Job or made replies to his words.

13 Щ об ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

Beware lest you say, We have found wisdom; God thrusts down, not man.

14 Н е на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

Now has not directed his words against me, neither will I answer him with speeches like yours.

15 П олякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

are amazed and embarrassed, they answer no more; they have not a thing to say.

16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

And shall I wait, because they say nothing but stand still and answer no more?

17 В ідповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

I also will answer my part; I also will declare my opinion and my knowledge.

18 Б о я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...

For I am full of words; the spirit within me constrains me.

19 О сь утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

My breast is as wine that has no vent; like new wineskins, it is ready to burst.

20 Н ехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

I must speak, that I may get relief and be refreshed; I will open my lips and answer.

21 Н а особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

I will not be influenced by respect for any man’s person and show partiality, neither will I flatter any man.

22 б о не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

For I know not how to flatter, my Maker would soon take me away.