1 І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

When David’s time to die was near, he charged Solomon his son, saying,

2 О сь я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем.

I go the way of all the earth. Be strong and show yourself a man;

3 І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся,

Keep the charge of the Lord your God, walk in His ways, keep His statutes, His commandments, His precepts, and His testimonies, as it is written in the Law of Moses, that you may do wisely and prosper in all that you do and wherever you turn,

4 щ об виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім!

That the Lord may fulfill His promise to me, saying, If your sons take heed to their way, to walk before Me in truth with all their heart and mind and with all their soul, there shall not fail you a man on the throne of Israel.

5 А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров'ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.

You know also what Joab son of Zeruiah did to me, and what he did to the two captains of the hosts of Israel, Abner son of Ner and Amasa son of Jether, whom he murdered, avenging in time of peace blood shed in war, and putting innocent blood of war on the girdle on his loins and on the sandals of his feet.

6 І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу.

Do therefore according to your wisdom, but let not his hoary head go down to Sheol (the place of the dead) in peace.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

But show kindness to the sons of Barzillai the Gileadite and let them be among those who eat at your table; for with such kindness they met me when I fled because of Absalom your brother.

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стрінути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

And you have with you Shimei son of Gera, the Benjamite of Bahurim, who cursed me with a grievous curse in the day when I went to Mahanaim. But he came down to meet me at the Jordan, and I swore to him by the Lord, saying, I will not put you to death with the sword.

9 А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йому, і ти сивину його зведеш у крові до шеолу.

So do not hold him guiltless; for you are a wise man and know what you should do to him. His hoary head bring down to the grave with blood.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті.

So David slept with his fathers and was buried in the City of David.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

David reigned over Israel forty years—seven years in Hebron and thirty-three years in Jerusalem.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне.

Then Solomon sat on the throne of David his father, and his kingdom was firmly established.

13 І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: Чи прихід твій з миром? І він відказав: З миром.

Adonijah, the son of Haggith, came to Bathsheba, the mother of Solomon. She said, Do you come peaceably? And he said, Peaceably.

14 І сказав: Справа в мене до тебе. А вона відказала: Говори!

He said, I have something to say to you. And she said, Say on.

15 І він сказав: Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і досталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

He said, You know that the kingdom belonged to me, and all Israel looked to me to reign. However, the kingdom has passed from me to my brother; for it was his from the Lord.

16 А тепер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені! А вона сказала йому: Говори!

Now I make one request of you; do not deny me. And she said, Say on.

17 І він сказав: Скажи цареві Соломонові, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку.

He said, I pray you, ask King Solomon, for he will not refuse you, to give me Abishag the Shunammite to be my wife.

18 І сказала Вірсавія: Добре, я скажу про тебе цареві.

And Bathsheba said, Very well; I will speak for you to the king.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його.

So Bathsheba went to King Solomon to speak to him for Adonijah. The king rose to meet her, bowed to her, sat down on his throne, and caused a seat to be set at his right hand for her, the king’s mother.

20 І сказала вона: Одне мале жадання бажаю я від тебе, не відмов мені. І сказав їй цар: Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі.

Then she said, I have one small request to make of you; do not refuse me. The king said to her, Ask on, my mother, for I will not refuse you.

21 І сказала вона: Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку.

She said, Give Abishag the Shunammite to Adonijah your brother to be his wife.

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!...

King Solomon answered his mother, And why do you ask Abishag the Shunammite for Adonijah? Ask for him the kingdom also—for he is my elder brother— even for him and for Abiathar the priest and Joab son of Zeruiah.

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

Then King Solomon swore by the Lord, saying, May God do so to me, and more also, if Adonijah has not requested this against his own life.

24 А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, сьогодні буде вбитий Адонія!

Therefore, as the Lord lives, Who has established me and set me on the throne of David my father and Who has made me a house as He promised, Adonijah shall be put to death this day.

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він уразив його, і той помер...

So King Solomon sent Benaiah son of Jehoiada, who attacked and he died.

26 А священикові Евіятарові цар сказав: Іди до Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько.

And to Abiathar the priest the king said, Get to Anathoth to your own estate; for you deserve death, but I will not put you to death now, because you bore the ark of the Lord God before my father David and were afflicted in all my father endured.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло на дім Іліїв.

So Solomon expelled Abiathar from being priest to the Lord, fulfilling the word of the Lord which He spoke concerning the house of Eli in Shiloh.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника...

When the news came to Joab, for Joab had followed Adonijah though he had not followed Absalom, fled to the tent (tabernacle) of the Lord and caught hold of the horns of the altar.

29 І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: Іди, урази його!

King Solomon was told that Joab had fled to the tent of the Lord and was at the altar. Then Solomon sent Benaiah son of Jehoiada, saying, Go, strike him down.

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відказав: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві це слово, говорячи: Так сказав Йоав, і так відповів мені.

So Benaiah came to the tent of the Lord and told Joab, The king commands, Come forth. But Joab said, No, I will die here. Then Benaiah brought the king word again, Thus said Joab, and thus he answered me.

31 І сказав йому цар: Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

The king said to him, Do as he has said. Strike him down and bury him, that you may take away from my father’s house the innocent blood which Joab shed.

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська.

The Lord shall return his bloody deeds upon his own head, for he fell upon two men more righteous and honorable than he and slew them with the sword, without my father knowing of it: Abner son of Ner, captain of the host of Israel, and Amasa son of Jether, captain of the host of Judah.

33 І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки.

So shall their blood return upon the head of Joab and of his descendants forever. But upon David, his descendants, his house, and his throne, there shall be peace from the Lord forever.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.

So Benaiah son of Jehoiada went up and struck and killed Joab, and he was buried at his own house in the wilderness.

35 А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

The king put Benaiah son of Jehoiada in Joab’s place over the army and put Zadok the priest in place of Abiathar.

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди.

The king sent for Shimei and said to him, Build yourself a house in Jerusalem and dwell there, and do not leave there.

37 І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!

For on the day you go out and pass over the brook Kidron, know with certainty that you shall die; your blood shall be upon your own head.

38 І сказав Шім'ї до царя: Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій. І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

And Shimei said to the king, The saying is good. As my lord the king has said, so your servant will do. And Shimei dwelt in Jerusalem many days.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім'ї, говорячи: Ось раби твої в Ґаті!

But after three years, two of Shimei’s servants ran away to Achish son of Maacah, king of Gath. And Shimei was told, Behold, your servants are in Gath.

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

So Shimei arose, saddled his donkey, and went to Gath to King Achish to seek his servants, and brought them from Gath.

41 А Соломонові донесено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

It was told Solomon that Shimei went from Jerusalem to Gath and had returned.

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

And the king sent for Shimei and said to him, Did I not make you swear by the Lord and warn you, saying, Know with certainty, on the day you go out and walk abroad anywhere, you shall surely die? And you said to me, I have heard your word. It is accepted.

43 І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі?

Why then have you not kept the oath of the Lord and the command with which I have charged you?

44 І сказав цар до Шім'ї: Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

The king also said to Shimei, You are aware in your own heart of all the evil you did to my father David; so the Lord will return your evil upon your own head.

45 А цар Соломон благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки.

But King Solomon shall be blessed, and the throne of David shall be established before the Lord forever.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

So the king commanded Benaiah son of Jehoiada, who went out and struck down Shimei, and he died. And the kingdom was established in the hands of Solomon.