1 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

Now at Iconium went into the Jewish synagogue together and spoke with such power that a great number both of Jews and of Greeks believed (became Christians);

2 Н евірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

But the unbelieving Jews aroused the Gentiles and embittered their minds against the brethren.

3 Т а проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

So stayed on there for a long time, speaking freely and fearlessly and boldly in the Lord, Who continued to bear testimony to the Word of His grace, granting signs and wonders to be performed by their hands.

4 А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

But the residents of the town were divided, some siding with the Jews and some with the apostles.

5 К оли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

When there was an attempt both on the part of the Gentiles and the Jews together with their rulers, to insult and abuse and molest and to stone them,

6 т о, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

They, aware of the situation, made their escape to Lystra and Derbe, cities of Lycaonia, and the neighboring districts;

7 і Євангелію там звіщали.

And there they continued to preach the glad tidings (Gospel).

8 А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

Now at Lystra a man sat who found it impossible to use his feet, for he was a cripple from birth and had never walked.

9 В ін слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

He was listening to Paul as he talked, and gazing intently at him and observing that he had faith to be healed,

10 т о голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

Shouted at him, saying, Stand erect on your feet! And he leaped up and walked.

11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

And the crowds, when they saw what Paul had done, lifted up their voices, shouting in the Lycaonian language, The gods have come down to us in human form!

12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

They called Barnabas Zeus, and they called Paul, because he led in the discourse, Hermes.

13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

And the priest of Zeus, whose was at the entrance of the town, brought bulls and garlands to the gates and wanted to join the people in offering sacrifice.

14 Т а коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

But when the apostles Barnabas and Paul heard of it, they tore their clothing and dashed out among the crowd, shouting,

15 т а говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

Men, why are you doing this? We also are human beings, of nature like your own, and we bring you the good news (Gospel) that you should turn away from these foolish and vain things to the living God, Who made the heaven and the earth and the sea and everything that they contain.

16 З а минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

In generations past He permitted all the nations to walk in their own ways;

17 а ле не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

Yet He did not neglect to leave some witness of Himself, for He did you good and kindness and gave you rains from heaven and fruitful seasons, satisfying your hearts with nourishment and happiness.

18 І , говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

Even in these words they with difficulty prevented the people from offering sacrifice to them.

19 А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

But some Jews arrived there from Antioch and Iconium; and having persuaded the people and won them over, they stoned Paul and '> afterward] dragged him out of the town, thinking that he was dead.

20 К оли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

But the disciples formed a circle about him, and he got up and went back into the town; and on the morrow he went on with Barnabas to Derbe.

21 І , як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

When they had preached the good news (Gospel) to that town and made disciples of many of the people, they went back to Lystra and Iconium and Antioch,

22 д уші учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

Establishing and strengthening the souls and the hearts of the disciples, urging and warning and encouraging them to stand firm in the faith, and that it is through many hardships and tribulations we must enter the kingdom of God.

23 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

And when they had appointed and ordained elders for them in each church with prayer and fasting, they committed them to the Lord in Whom they had come to believe.

24 Я к вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

Then they went through Pisidia and arrived at Pamphylia.

25 і , звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

And when they had spoken the Word in Perga, they went down to Attalia;

26 а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

And from there they sailed back to Antioch, where they had been commended to the grace of God for the work which they had completed.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

Arriving there, they gathered the church together and declared all that God had accomplished with them and how He had opened to the Gentiles a door of faith.

28 І перебували вони немалий час із учнями.

And there they stayed no little time with the disciples.