1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

So Jacob dwelt in the land in which his father had been a stranger and sojourner, in the land of Canaan.

2 О це оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

This is the history of the descendants of Jacob and this is Jacob’s line. Joseph, when he was seventeen years old, was shepherding the flock with his brothers; the lad was with the sons of Bilhah and Zilpah, his father’s wives; and Joseph brought to his father a bad report of them.

3 А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.

Now Israel loved Joseph more than all his children because he was the son of his old age, and he made him a long tunic with sleeves.

4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

But when his brothers saw that their father loved more than all of his brothers, they hated him and could not say, Peace to him or speak peaceably to him.

5 І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього.

Now Joseph had a dream and he told it to his brothers, and they hated him still more.

6 І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені.

And he said to them, Listen now and hear, I pray you, this dream that I have dreamed:

7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму.

We were binding sheaves in the field, and behold, my sheaf arose and stood upright, and behold, your sheaves stood round about my sheaf and bowed down!

8 І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

His brothers said to him, Shall you indeed reign over us? Or are you going to have us as your subjects and dominate us? And they hated him all the more for his dreams and for what he said.

9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.

But Joseph dreamed yet another dream and told it to his brothers. He said, See here, I have dreamed again, and behold, eleven stars the sun and the moon bowed down and did reverence to me!

10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?

And he told it to his father his brethren. But his father rebuked him and said to him, What is the meaning of this dream that you have dreamed? Shall I and your mother and your brothers actually come to bow down ourselves to the earth and do homage to you?

11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.

Joseph’s brothers envied him and were jealous of him, but his father observed the saying and pondered over it.

12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

Joseph’s brothers went to shepherd and feed their father’s flock near Shechem.

13 І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я!

Israel said to Joseph, Do not your brothers shepherd my flock at Shechem? Come, and I will send you to them. And he said, Here I am.

14 І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

And said to him, Go, I pray you, see whether everything is all right with your brothers and with the flock; then come back and bring me word. So he sent him out of the Hebron Valley, and he came to Shechem.

15 І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш?

And a certain man found him, and behold, he had lost his way and was wandering in the open country. The man asked him, What are you trying to find?

16 А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?

And he said, I am looking for my brothers. Tell me, I pray you, where they are pasturing our flocks.

17 І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

But the man said, they have gone. I heard them say, Let us go to Dothan. And Joseph went after his brothers and found them at Dothan.

18 А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

And when they saw him far off, even before he came near to them, they conspired to kill him.

19 І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!

And they said one to another, See, here comes this dreamer and master of dreams.

20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами.

So come on now, let us kill him and throw his body into some pit; then we will say, Some wild and ferocious animal has devoured him; and we shall see what will become of his dreams!

21 І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!

Now Reuben heard it and he delivered him out of their hands by saying, Let us not kill him.

22 І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

And Reuben said to them, Shed no blood, but cast him into this pit or well that is out here in the wilderness and lay no hand on him. He was trying to get Joseph out of their hands in order to rescue him and deliver him again to his father.

23 І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

When Joseph had come to his brothers, they stripped him of his long garment which he was wearing;

24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.

Then they took him and cast him into the pit which was empty; there was no water in it.

25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.

Then they sat down to eat their lunch. When they looked up, behold, they saw a caravan of Ishmaelites coming from Gilead, with their camels bearing gum, balm (balsam), and myrrh or ladanum, going on their way to carry them down to Egypt.

26 І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров?

And Judah said to his brothers, What do we gain if we slay our brother and conceal his blood?

27 Д авайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його.

Come, let us sell him to the Ishmaelites, and let not our hand be upon him, for he is our brother and our flesh. And his brothers consented.

28 І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

Then as the Midianite merchants were passing by, the brothers pulled Joseph up and lifted him out of the well. And they sold him for twenty pieces of silver to the Ishmaelites, who took Joseph into Egypt.

29 А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

Then Reuben returned to the pit; and behold, Joseph was not in the pit, and he rent his clothes.

30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?

He rejoined his brothers and said, The boy is not there! And I, where shall I go ?

31 А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

Then they took Joseph’s long garment, killed a young goat, and dipped the garment in the blood;

32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні?

And they sent the garment to their father, saying, We have found this! Examine and decide whether it is your son’s tunic or not.

33 А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип!

He said, My son’s long garment! An evil beast has devoured him; Joseph is without doubt rent in pieces.

34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму...

And Jacob tore his clothes, put on sackcloth, and mourned many days for his son.

35 І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько.

And all his sons and daughters attempted to console him, but he refused to be comforted and said, I will go down to Sheol (the place of the dead) to my son mourning. And his father wept for him.

36 І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.

And the Midianites sold in Egypt to Potiphar, an officer of Pharaoh and the captain and chief executioner of the guard.