1 І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.

There was a certain man of Ramathaim-zophim, of the hill country of Ephraim, named Elkanah son of Jeroham, the son of Elihu, the son of Tohu, the son of Zuph, an Ephraimite.

2 А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.

He had two wives, one named Hannah and the other named Peninnah. Peninnah had children, but Hannah had none.

3 А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

This man went from his city year by year to worship and sacrifice to the Lord of hosts at Shiloh, where Hophni and Phinehas, the two sons of Eli, were the Lord’s priests.

4 І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини,

When the day came that Elkanah sacrificed, he would give to Peninnah his wife and all her sons and daughters portions.

5 а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу.

But to Hannah he gave a double portion, for he loved Hannah, but the Lord had given her no children.

6 А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу.

and her rival provoked her greatly to vex her, because the Lord had left her childless.

7 І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла.

So it was year after year; whenever Hannah went up to the Lord’s house, Peninnah provoked her, so she wept and did not eat.

8 І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?

Then Elkanah her husband said to her, Hannah, why do you cry? And why do you not eat? And why are you grieving? Am I not more to you than ten sons?

9 І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.

So Hannah rose after they had eaten and drunk in Shiloh. Now Eli the priest was sitting on his seat beside a post of the temple (tent) of the Lord.

10 А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

And was in distress of soul, praying to the Lord and weeping bitterly.

11 І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.

She vowed, saying, O Lord of hosts, if You will indeed look on the affliction of Your handmaid and remember, and not forget Your handmaid but will give me a son, I will give him to the Lord all his life; no razor shall touch his head.

12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.

And as she continued praying before the Lord, Eli noticed her mouth.

13 А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну.

Hannah was speaking in her heart; only her lips moved but her voice was not heard. So Eli thought she was drunk.

14 І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина!

Eli said to her, How long will you be intoxicated? Put wine away from you.

15 А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

But Hannah answered, No, my lord, I am a woman of a sorrowful spirit. I have drunk neither wine nor strong drink, but I was pouring out my soul before the Lord.

16 Н е вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.

Regard not your handmaid as a wicked woman; for out of my great complaint and bitter provocation I have been speaking.

17 І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.

Then Eli said, Go in peace, and may the God of Israel grant your petition which you have asked of Him.

18 А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

Hannah said, Let your handmaid find grace in your sight. So went her way and ate, her countenance no longer sad.

19 І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

The family rose early the next morning, worshiped before the Lord, and returned to their home in Ramah. Elkanah knew Hannah his wife, and the Lord remembered her.

20 І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

Hannah became pregnant and in due time bore a son and named him Samuel, Because, she said, I have asked him of the Lord.

21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.

And Elkanah and all his house went up to offer to the Lord the yearly sacrifice and pay his vow.

22 А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!

But Hannah did not go, for she said to her husband, I will not go until the child is weaned, and then I will bring him, that he may appear before the Lord and remain there as long as he lives.

23 І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

Elkanah her husband said to her, Do what seems best to you. Wait until you have weaned him; only may the Lord establish His word. So Hannah remained and nursed her son until she weaned him.

24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий.

When she had weaned him, she took him with her, with a three-year-old bull, an ephah of flour, and a skin bottle of wine, and brought Samuel to the Lord’s house in Shiloh. The child was growing.

25 І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія.

Then they slew the bull, and brought the child to Eli.

26 І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.

Hannah said, Oh, my lord! As your soul lives, my lord, I am the woman who stood by you here praying to the Lord.

27 Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього.

For this child I prayed, and the Lord has granted my petition made to Him.

28 А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.

Therefore I have given him to the Lord; as long as he lives he is given to the Lord. And they worshiped the Lord there.