1 І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув.

There was a long war between the house of Saul and the house of David. But David grew stronger and stronger, and the house of Saul grew weaker and weaker.

2 І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;

Sons were born to David in Hebron: his firstborn was Amnon, by Ahinoam the Jezreelitess;

3 а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

His second, Chileab, by Abigail widow of Nabal of Carmel; the third, Absalom the son of Maacah daughter of Talmai king of Geshur;

4 а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал,

The fourth, Adonijah the son of Haggith; the fifth, Shephatiah the son of Abital;

5 а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні.

And the sixth, Ithream, by Eglah, David’s wife. These were born to David in Hebron.

6 І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.

While there was war between the houses of Saul and David, Abner was making himself strong in the house of Saul.

7 І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого?

Now Saul had a concubine whose name was Rizpah daughter of Aiah. And Ish-bosheth said to Abner, Why have you gone in to my father’s concubine?

8 І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки?

Then Abner was very angry at the words of Ish-bosheth and said, Am I a dog’s head against Judah? This day I keep showing kindness and loyalty to the house of Saul your father, to his brothers, and his friends, and have not delivered you into the hands of David; and yet you charge me today with a fault concerning this woman!

9 Н ехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому,

May God do so to Abner, and more also, if I do not do for David what the Lord has sworn to him,

10 щ об перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви.

To transfer the kingdom from the house of Saul and set the throne of David over Israel and Judah from Dan to Beersheba.

11 І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його.

And Ish-bosheth could not answer Abner a word, because he feared him.

12 І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.

And Abner sent messengers to David where he was, saying, Whose is the land? Make your league with me, and my hand shall be with you to bring all Israel over to you.

13 А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.

And David said, Good. I will make a league with you. But I require one thing of you: that is, you shall not see my face unless you first bring Michal, Saul’s daughter, when you come to see me.

14 І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських.

And David sent messengers to Ish-bosheth, Saul’s son, saying, Give me my wife Michal, whom I betrothed for a hundred foreskins of the Philistines.

15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

And Ish-bosheth sent and took her from her husband, from Paltiel son of Laish.

16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Іди, вернися! І той вернувся.

But her husband went with her, weeping behind her all the way to Bahurim. Then Abner said to him, Go back. And he did so.

17 А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

Abner talked with the seniors of Israel, saying, In times past you sought to make David king over you.

18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його.

Now then, do it! For the Lord has spoken of David, saying, By the hand of My servant David I will save My people Israel from the hands of the Philistines and of all their enemies.

19 І говорив Авнер також до ушей Веніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового.

Abner also spoke to Benjamin. Then went to Hebron to tell David all that seemed good to Israel and the whole house of Benjamin to do.

20 І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним.

So Abner came to David at Hebron, and twenty men along with him. And David made Abner and the men with him a feast.

21 І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.

Abner said to David, I will go and gather all Israel to my lord the king, that they may make a league with you, and that you may reign over all that your heart desires. So David sent Abner away in peace.

22 А ж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

Then the servants of David came with Joab from pursuing a troop and brought much spoil with them. But Abner was not with David in Hebron, for he had sent him away, and he had gone in peace.

23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром.

When Joab and all the army with him had come, it was told to Joab, Abner son of Ner came to the king, and he has sent him away, and he is gone in peace.

24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов?

Then Joab came to the king and said, What have you done? Behold, Abner came to you. Why is it you have sent him away and he is quite gone?

25 Т и знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш.

You know that Abner son of Ner came to deceive you and to know your going out and coming in and all you are doing.

26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

When Joab came from seeing David, he sent messengers after Abner, and they brought him back from the well of Sirah; but David did not know it.

27 І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.

And when Abner returned to Hebron, Joab took him aside to the center of the gate to speak to him privately, and there he smote Abner in the abdomen, so that he died to avenge the blood of Asahel, Joab’s brother.

28 А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.

When David heard of it, he said, I and my kingdom are guiltless before the Lord forever of the blood of Abner son of Ner.

29 Н ехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!

Let it fall on the head of Joab and on all his father’s house; and let the house of Joab never be without one who has a discharge or is a leper or walks with a crutch or is a distaff holder or who falls by the sword or lacks food!

30 А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою.

So Joab and Abishai his brother slew Abner because he had slain their brother Asahel at Gibeon in the battle.

31 І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за марами.

And David said to Joab and to all the people with him, Rend your clothes, gird yourselves with sackcloth, and mourn before Abner. And King David followed the bier.

32 І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ.

They buried Abner in Hebron. And the king lifted up his voice and wept at the grave of Abner, and all the people wept.

33 І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного?

And the king lamented over Abner and said, Should Abner die as a fool dies?

34 Т вої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним.

Your hands were not bound or your feet put into fetters; as a man falls before wicked men, so you fell. And all the people wept again over him.

35 І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь!

All the people came to urge David to eat food while it was yet day; but David took an oath, saying, May God do so to me, and more also, if I taste bread or anything else, till the sun is down.

36 А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.

And all the people took notice of it, and it pleased them, as whatever the king did pleased all the people.

37 І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

For all the people and all Israel understood that day that it was not the king’s will to slay Abner son of Ner.

38 І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

King David said to his servants, Do you not know that a prince and a great man has fallen this day in Israel?

39 А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!

And I am this day weak, though anointed king; these sons of Zeruiah are too hard for me. May the Lord repay the evildoer according to his wickedness!