1 І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

Then the Lord said to Moses, Go to Pharaoh and tell him, Thus says the Lord God of the Hebrews: Let My people go, that they may serve Me.

2 Б о коли ти відмовишся відпустити, і будеш держати їх ще,

If you refuse to let them go and still hold them,

3 т о ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, моровиця дуже тяжка.

Behold, the hand of the Lord upon your livestock which are out in the field, upon the horses, the donkeys, the camels, the herds and the flocks; there shall be a very severe plague.

4 І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам.

But the Lord shall make a distinction between the livestock of Israel and the livestock of Egypt, and nothing shall die of all that belongs to the Israelites.

5 І призначив Господь усталений час, кажучи: Узавтра Господь зробить цю річ у цім краї.

And the Lord set a time, saying, Tomorrow the Lord will do this thing in the land.

6 І зробив Господь ту річ назавтра, і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне.

And the Lord did that the next day, and all the livestock of Egypt died; but of the livestock of the Israelites not one died.

7 І послав фараон довідатись, а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, і не відпустив він народу того!

Pharaoh sent to find out, and behold, there was not one of the cattle of the Israelites dead. But the heart of Pharaoh was hardened and he did not let the people go.

8 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових.

The Lord said to Moses and Aaron, Take handfuls of ashes or soot from the brickkiln and let Moses sprinkle them toward the heavens in the sight of Pharaoh.

9 І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському краї.

And it shall become small dust over all the land of Egypt, and become boils breaking out in sores on man and beast in all the land.

10 І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на людині й на скотині.

So they took ashes or soot of the kiln and stood before Pharaoh; and Moses threw them toward the sky, and it became boils erupting in sores on man and beast.

11 А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах.

And the magicians could not stand before Moses because of their boils; for the boils were on the magicians and all the Egyptians.

12 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.

But the Lord hardened the heart of Pharaoh, making it strong and obstinate, and he did not listen to them or heed them, just as the Lord had told Moses.

13 І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

Then the Lord said to Moses, Rise up early in the morning and stand before Pharaoh and say to him, Thus says the Lord, the God of the Hebrews, Let My people go, that they may serve Me.

14 Б о цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я!

For this time I will send all My plagues upon your heart and upon your servants and your people, that you may recognize and know that there is none like Me in all the earth.

15 Б о тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би вигублений із землі.

For by now I could have put forth My hand and have struck you and your people with pestilence, and you would have been cut off from the earth.

16 А ле Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі.

But for this very purpose have I let you live, that I might show you My power, and that My name may be declared throughout all the earth.

17 Т и ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не відпустити.

Since you are still exalting yourself against My people by not letting them go,

18 О сь Я взавтра, цього саме часу, зішлю дощем тяженний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні.

Behold, tomorrow about this time I will cause it to rain a very heavy and dreadful fall of hail, such as has not been in Egypt from its founding until now.

19 А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна людина й худоба, що буде застукана в полі, і не буде забрана додому, то зійде на них град, і вони повмирають!

Send therefore now and gather your cattle in hastily, and all that you have in the field; for every man and beast that is in the field and is not brought home shall be struck by the hail and shall die.

20 Х то з фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів.

Then he who feared the word of the Lord among the servants of Pharaoh made his servants and his livestock flee into the houses and shelters.

21 А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.

And he who ignored the word of the Lord left his servants and his livestock in the field.

22 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі!

The Lord said to Moses, Stretch forth your hand toward the heavens, that there may be hail in all the land of Egypt, upon man and beast, and upon all the vegetation of the field, throughout the land of Egypt.

23 І простяг Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську землю.

Then Moses stretched forth his rod toward the heavens, and the Lord sent thunder and hail, and fire (lightning) ran down to and along the ground, and the Lord rained hail upon the land of Egypt.

24 І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був народом.

So there was hail and fire flashing continually in the midst of the weighty hail, such as had not been in all the land of Egypt since it became a nation.

25 І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав!

The hail struck down throughout all the land of Egypt everything that was in the field, both man and beast; and the hail beat down all the vegetation of the field and shattered every tree of the field.

26 Т ільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду.

Only in the land of Goshen, where the Israelites were, was there no hail.

27 І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі!

And Pharaoh sent for Moses and Aaron, and said to them, I have sinned this time; the Lord is in the right and I and my people are in the wrong.

28 Б лагайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не залишитеся...

Entreat the Lord, for there has been enough of these mighty thunderings and hail; I will let you go; you shall stay here no longer.

29 І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля!

Moses said to him, As soon as I leave the city, I will stretch out my hands to the Lord; the thunder shall cease, neither shall there be any more hail, that you may know that the earth is the Lord’s.

30 А ти й раби твої, знаю я, що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога!

But as for you and your servants, I know that you do not yet fear the Lord God.

31 А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.

The flax and the barley were smitten and ruined, for the barley was in the ear and the flax in bloom.

32 А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони.

But the wheat and spelt were not smitten, for they ripen late and were not grown up yet.

33 І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив на землю.

So Moses left the city and Pharaoh, and stretched forth his hands to the Lord; and the thunder and hail ceased, and rain was no longer poured upon the earth.

34 І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його.

But when Pharaoh saw that the rain, the hail, and the thunder had ceased, he sinned yet more, and toughened and stiffened his hard heart, he and his servants.

35 І стало запеклим фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.

So Pharaoh’s heart was strong and obstinate; he would not let the Israelites go, just as the Lord had said by Moses.