1 О дного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів.

One day Jonathan son of Saul said to his armor-bearer, Come, let us go over to the Philistine garrison on the other side. But he did not tell his father.

2 А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

Saul was remaining in the outskirts of Gibeah under a pomegranate tree in Migron; and with him were about 600 men,

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.

And Ahijah son of Ahitub, Ichabod’s brother, the son of Phinehas, the son of Eli, the Lord’s priest in Shiloh, was wearing the ephod. And the people did not know that Jonathan was gone.

4 А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

Between the passes by which Jonathan sought to go over to the Philistine garrison there was a rocky crag on the one side and a rocky crag on the other side; one was named Bozez, and the other Seneh.

5 О дин зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.

The one crag rose on the north in front of Michmash, and the other on the south in front of Geba.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох.

And Jonathan said to his young armor-bearer, Come, and let us go over to the garrison of these uncircumcised; it may be that the Lord will work for us. For there is nothing to prevent the Lord from saving by many or by few.

7 І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.

And his armor-bearer said to him, Do all that is in your mind; I am with you in whatever you think.

8 І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

Jonathan said, We will pass over to these men and we will let them see us.

9 Я кщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.

If they say to us, Wait until we come to you, then we will stand still in our place and will not go up to them.

10 А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком.

But if they say, Come up to us, we will go up, for the Lord has delivered them into our hand, and this will be our sign.

11 І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там.

So both of them let the Philistine garrison see them. And the Philistines said, Behold, the Hebrews are coming out of the holes where they have hidden themselves.

12 І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!

The garrison men said to Jonathan and his armor-bearer, Come up to us and we will show you a thing. Jonathan said to his armor-bearer, Come up after me, for the Lord has given them into Israel’s hand.

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

Then Jonathan climbed up on his hands and feet, his armor-bearer after him; and the enemy fell before Jonathan, and his armor-bearer killed them after him.

14 І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

And that first slaughter which Jonathan and his armor-bearer made was about twenty men within about a half acre of land.

15 І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!

And there was trembling and panic in the camp, in the field, and among all the men; the garrison, and even the raiders trembled; the earth quaked, and it became a terror from God.

16 І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.

Saul’s watchmen in Gibeah of Benjamin looked, and behold, the multitude melted away and went hither and thither.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

Then Saul said to the men with him, Number and see who is gone from us. When they numbered, behold, Jonathan and his armor-bearer were missing.

18 І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

Saul said to Ahijah, Bring here the ark of God—for at that time the ark of God was with the children of Israel.

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: Спини свою руку!

While Saul talked to the priest, the tumult in the Philistine camp kept increasing. Then Saul said to the priest, Withdraw your hand.

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!

Then Saul and all the people with him rallied and went into the battle, and behold, every sword was against his fellow in wild confusion.

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.

Moreover, the Hebrews who were with the Philistines before that time, who went up with them into the camp from the country round about, even they also turned to be with the Israelites who were with Saul and Jonathan.

22 А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.

Likewise, all the men of Israel who had hid themselves in the hill country of Ephraim, when they heard that the Philistines fled, they also went after them in hot pursuit in the battle.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

So the Lord delivered Israel that day, and the battle passed beyond Beth-aven.

24 Т а ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба.

But the men of Israel were distressed that day, for Saul had caused them to take an oath, saying, Cursed be the man who eats any food before evening and until I have taken vengeance on my enemies. So none of the men tasted any food.

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.

And all the people of the land came to a wood, and there was honey on the ground.

26 І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.

When the men entered the wood, behold, the honey was dripping, but no man tasted it, for the men feared the oath.

27 А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'яснилися очі йому!

But Jonathan had not heard when his father charged the people with the oath. So he dipped the end of the rod in his hand into a honeycomb and put it to his mouth, and his eyes brightened.

28 А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ.

Then one of the men told him, Your father strictly charged the men with an oath, saying, Cursed be the man who eats any food today. And the people were exhausted and faint.

29 І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.

Then Jonathan said, My father has troubled the land. See how my eyes have brightened because I tasted a little of this honey.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?

How much better if the men had eaten freely today of the spoil of their enemies which they found! For now the slaughter of the Philistines has not been great.

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

They smote the Philistines that day from Michmash to Aijalon. And the people were very faint.

32 І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

the men flew upon the spoil. They took sheep, oxen, and calves, slew them on the ground, and ate them with the blood.

33 І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров'ю! А той відказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.

Then Saul was told, Behold, the men are sinning against the Lord by eating with the blood. And he said, You have transgressed; roll a great stone to me here.

34 І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

Saul said, Disperse yourselves among the people and tell them, Bring me every man his ox or his sheep, and butcher them here and eat; and sin not against the Lord by eating the blood. So all the men brought each one his ox that night and butchered it there.

35 І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

And Saul built an altar to the Lord; it was the first altar he built to the Lord.

36 І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога!

Then Saul said, Let us go down after the Philistines by night and seize and plunder them until daylight, and let us not leave a man of them. They said, Do whatever seems good to you. Then the priest said, Let us draw near here to God.

37 І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня.

And Saul asked counsel of God, Shall I go down after the Philistines? Will You deliver them into the hand of Israel? But He did not answer him that day.

38 І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.

Then Saul said, Draw near, all the chiefs of the people, and let us see how this sin arose today.

39 Б о як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу.

For as the Lord lives, Who delivers Israel, though it be in Jonathan my son, he shall surely die. But not a man among all the people answered him.

40 І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!

Then he said to all Israel, You be on one side; and I and Jonathan my son will be on the other side. The people said to Saul, Do what seems good to you.

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.

Therefore Saul said to the Lord, the God of Israel, Give a perfect lot and show the right. And Saul and Jonathan were taken, but the other men went free.

42 І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан.

Saul said, Cast lots between me and Jonathan my son. And Jonathan was taken.

43 І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!

Saul said to Jonathan, Tell me what you have done. And Jonathan said, I tasted a little honey with the end of the rod that was in my hand. And behold, I must die.

44 І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!

Saul answered, May God do so, and more also, for you shall surely die, Jonathan.

45 А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер.

But the people said to Saul, Shall Jonathan, who has wrought this great deliverance to Israel, die? God forbid! As the Lord lives, there shall not one hair of his head perish, for he has wrought this great deliverance with God this day. So the people rescued Jonathan, and he did not die.

46 І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.

Then Saul ceased pursuing the Philistines, and they went to their own place.

47 І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.

When Saul took over the kingdom of Israel, he fought against all his enemies on every side: Moab, the Ammonites, Edom, the kings of Zobah, and the Philistines. Wherever he turned, he made it worse for them.

48 І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

He did valiantly and smote the Amalekites, and delivered Israel out of the hands of those who plundered them.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.

Now Saul’s sons were Jonathan, Ishvi, and Malchi-shua; and the names of his two daughters were, of the firstborn, Merab; and of the younger, Michal.

50 А ім'я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім'я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.

The name of Saul’s wife was Ahinoam daughter of Ahimaaz. The commander of his army was Abner son of Ner, Saul’s uncle.

51 А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів.

Kish the father of Saul and Ner the father of Abner were sons of Abiel.

52 І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.

There was severe war against the Philistines all the days of Saul, and whenever Saul saw any mighty or courageous man, he attached him to himself.