1 О дного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів.

Now it happened one day that Jonathan the son of Saul said to the young man who bore his armor, “Come, let us go over to the Philistines’ garrison that is on the other side.” But he did not tell his father.

2 А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

And Saul was sitting in the outskirts of Gibeah under a pomegranate tree which is in Migron. The people who were with him were about six hundred men.

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.

Ahijah the son of Ahitub, Ichabod’s brother, the son of Phinehas, the son of Eli, the Lord ’s priest in Shiloh, was wearing an ephod. But the people did not know that Jonathan had gone.

4 А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

Between the passes, by which Jonathan sought to go over to the Philistines’ garrison, there was a sharp rock on one side and a sharp rock on the other side. And the name of one was Bozez, and the name of the other Seneh.

5 О дин зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.

The front of one faced northward opposite Michmash, and the other southward opposite Gibeah.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох.

Then Jonathan said to the young man who bore his armor, “Come, let us go over to the garrison of these uncircumcised; it may be that the Lord will work for us. For nothing restrains the Lord from saving by many or by few.”

7 І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.

So his armorbearer said to him, “Do all that is in your heart. Go then; here I am with you, according to your heart.”

8 І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

Then Jonathan said, “Very well, let us cross over to these men, and we will show ourselves to them.

9 Я кщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.

If they say thus to us, ‘Wait until we come to you,’ then we will stand still in our place and not go up to them.

10 А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком.

But if they say thus, ‘Come up to us,’ then we will go up. For the Lord has delivered them into our hand, and this will be a sign to us.”

11 І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там.

So both of them showed themselves to the garrison of the Philistines. And the Philistines said, “Look, the Hebrews are coming out of the holes where they have hidden.”

12 І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!

Then the men of the garrison called to Jonathan and his armorbearer, and said, “Come up to us, and we will show you something.” Jonathan said to his armorbearer, “Come up after me, for the Lord has delivered them into the hand of Israel.”

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

And Jonathan climbed up on his hands and knees with his armorbearer after him; and they fell before Jonathan. And as he came after him, his armorbearer killed them.

14 І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

That first slaughter which Jonathan and his armorbearer made was about twenty men within about half an acre of land.

15 І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!

And there was trembling in the camp, in the field, and among all the people. The garrison and the raiders also trembled; and the earth quaked, so that it was a very great trembling.

16 І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.

Now the watchmen of Saul in Gibeah of Benjamin looked, and there was the multitude, melting away; and they went here and there.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

Then Saul said to the people who were with him, “Now call the roll and see who has gone from us.” And when they had called the roll, surprisingly, Jonathan and his armorbearer were not there.

18 І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

And Saul said to Ahijah, “Bring the ark of God here” (for at that time the ark of God was with the children of Israel).

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: Спини свою руку!

Now it happened, while Saul talked to the priest, that the noise which was in the camp of the Philistines continued to increase; so Saul said to the priest, “Withdraw your hand.”

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!

Then Saul and all the people who were with him assembled, and they went to the battle; and indeed every man’s sword was against his neighbor, and there was very great confusion.

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.

Moreover the Hebrews who were with the Philistines before that time, who went up with them into the camp from the surrounding country, they also joined the Israelites who were with Saul and Jonathan.

22 А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.

Likewise all the men of Israel who had hidden in the mountains of Ephraim, when they heard that the Philistines fled, they also followed hard after them in the battle.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

So the Lord saved Israel that day, and the battle shifted to Beth Aven. Saul’s Rash Oath

24 Т а ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба.

And the men of Israel were distressed that day, for Saul had placed the people under oath, saying, “Cursed is the man who eats any food until evening, before I have taken vengeance on my enemies.” So none of the people tasted food.

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.

Now all the people of the land came to a forest; and there was honey on the ground.

26 І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.

And when the people had come into the woods, there was the honey, dripping; but no one put his hand to his mouth, for the people feared the oath.

27 А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'яснилися очі йому!

But Jonathan had not heard his father charge the people with the oath; therefore he stretched out the end of the rod that was in his hand and dipped it in a honeycomb, and put his hand to his mouth; and his countenance brightened.

28 А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ.

Then one of the people said, “Your father strictly charged the people with an oath, saying, ‘Cursed is the man who eats food this day.’” And the people were faint.

29 І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.

But Jonathan said, “My father has troubled the land. Look now, how my countenance has brightened because I tasted a little of this honey.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?

How much better if the people had eaten freely today of the spoil of their enemies which they found! For now would there not have been a much greater slaughter among the Philistines?”

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

Now they had driven back the Philistines that day from Michmash to Aijalon. So the people were very faint.

32 І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

And the people rushed on the spoil, and took sheep, oxen, and calves, and slaughtered them on the ground; and the people ate them with the blood.

33 І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров'ю! А той відказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.

Then they told Saul, saying, “Look, the people are sinning against the Lord by eating with the blood!” So he said, “You have dealt treacherously; roll a large stone to me this day.”

34 І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

Then Saul said, “Disperse yourselves among the people, and say to them, ‘Bring me here every man’s ox and every man’s sheep, slaughter them here, and eat; and do not sin against the Lord by eating with the blood.’” So every one of the people brought his ox with him that night, and slaughtered it there.

35 І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

Then Saul built an altar to the Lord. This was the first altar that he built to the Lord.

36 І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога!

Now Saul said, “Let us go down after the Philistines by night, and plunder them until the morning light; and let us not leave a man of them.” And they said, “Do whatever seems good to you.” Then the priest said, “Let us draw near to God here.”

37 І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня.

So Saul asked counsel of God, “Shall I go down after the Philistines? Will You deliver them into the hand of Israel?” But He did not answer him that day.

38 І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.

And Saul said, “Come over here, all you chiefs of the people, and know and see what this sin was today.

39 Б о як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу.

For as the Lord lives, who saves Israel, though it be in Jonathan my son, he shall surely die.” But not a man among all the people answered him.

40 І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!

Then he said to all Israel, “You be on one side, and my son Jonathan and I will be on the other side.” And the people said to Saul, “Do what seems good to you.”

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.

Therefore Saul said to the Lord God of Israel, “Give a perfect lot. ” So Saul and Jonathan were taken, but the people escaped.

42 І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан.

And Saul said, “Cast lots between my son Jonathan and me.” So Jonathan was taken.

43 І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!

Then Saul said to Jonathan, “Tell me what you have done.” And Jonathan told him, and said, “I only tasted a little honey with the end of the rod that was in my hand. So now I must die!”

44 І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!

Saul answered, “God do so and more also; for you shall surely die, Jonathan.”

45 А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер.

But the people said to Saul, “Shall Jonathan die, who has accomplished this great deliverance in Israel? Certainly not! As the Lord lives, not one hair of his head shall fall to the ground, for he has worked with God this day.” So the people rescued Jonathan, and he did not die.

46 І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.

Then Saul returned from pursuing the Philistines, and the Philistines went to their own place. Saul’s Continuing Wars

47 І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.

So Saul established his sovereignty over Israel, and fought against all his enemies on every side, against Moab, against the people of Ammon, against Edom, against the kings of Zobah, and against the Philistines. Wherever he turned, he harassed them.

48 І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

And he gathered an army and attacked the Amalekites, and delivered Israel from the hands of those who plundered them.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.

The sons of Saul were Jonathan, Jishui, and Malchishua. And the names of his two daughters were these: the name of the firstborn Merab, and the name of the younger Michal.

50 А ім'я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім'я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.

The name of Saul’s wife was Ahinoam the daughter of Ahimaaz. And the name of the commander of his army was Abner the son of Ner, Saul’s uncle.

51 А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів.

Kish was the father of Saul, and Ner the father of Abner was the son of Abiel.

52 І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.

Now there was fierce war with the Philistines all the days of Saul. And when Saul saw any strong man or any valiant man, he took him for himself.