1 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по виході з єгипетського краю, першого місця, говорячи:

Now the Lord spoke to Moses in the Wilderness of Sinai, in the first month of the second year after they had come out of the land of Egypt, saying:

2 І нехай справлять Ізраїлеві сини Пасху в означений час.

“Let the children of Israel keep the Passover at its appointed time.

3 Ч отирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, за всіма постановами її та за всіма уставами її спорядите її.

On the fourteenth day of this month, at twilight, you shall keep it at its appointed time. According to all its rites and ceremonies you shall keep it.”

4 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Пасху.

So Moses told the children of Israel that they should keep the Passover.

5 І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір у Сінайській пустині, усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

And they kept the Passover on the fourteenth day of the first month, at twilight, in the Wilderness of Sinai; according to all that the Lord commanded Moses, so the children of Israel did.

6 Т а були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої людини, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,

Now there were certain men who were defiled by a human corpse, so that they could not keep the Passover on that day; and they came before Moses and Aaron that day.

7 т а й сказали ті люди до нього: Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми будемо позбавлені ласки принести жертву Господню означеного часу серед Ізраїлевих синів?

And those men said to him, “We became defiled by a human corpse. Why are we kept from presenting the offering of the Lord at its appointed time among the children of Israel?”

8 І сказав до них Мойсей: Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас.

And Moses said to them, “Stand still, that I may hear what the Lord will command concerning you.”

9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Then the Lord spoke to Moses, saying,

10 П ромовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа.

“Speak to the children of Israel, saying: ‘If anyone of you or your posterity is unclean because of a corpse, or is far away on a journey, he may still keep the Lord ’s Passover.

11 М ісяця другого, чотирнадцятого дня надвечір спорядять вони її, з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її.

On the fourteenth day of the second month, at twilight, they may keep it. They shall eat it with unleavened bread and bitter herbs.

12 Н е позоставлять із неї до ранку, а костей не зламають у ній, за повною постановою Пасхи справлять її.

They shall leave none of it until morning, nor break one of its bones. According to all the ordinances of the Passover they shall keep it.

13 А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджати Пасху, то буде винищена душа та з народу її, бо Господньої жервти він не приніс означеного часу її. Гріх свій понесе той чоловік!

But the man who is clean and is not on a journey, and ceases to keep the Passover, that same person shall be cut off from among his people, because he did not bring the offering of the Lord at its appointed time; that man shall bear his sin.

14 А коли перебуватиме з вами приходько, то справить він Пасху для Господа, за постановою про Пасху та за уставом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, і для приходька, і для тубільця землі.

‘And if a stranger dwells among you, and would keep the Lord ’s Passover, he must do so according to the rite of the Passover and according to its ceremony; you shall have one ordinance, both for the stranger and the native of the land.’” The Cloud and the Fire

15 А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковчегом свідоцтва. А ввечорі було над скинією, як подоба огню, аж до ранку.

Now on the day that the tabernacle was raised up, the cloud covered the tabernacle, the tent of the Testimony; from evening until morning it was above the tabernacle like the appearance of fire.

16 Т ак завжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі подоба огню.

So it was always: the cloud covered it by day, and the appearance of fire by night.

17 І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому рушали Ізраїлеві сини, а на тому місці, на якому хмара ставала, там таборували Ізраїлеві сини.

Whenever the cloud was taken up from above the tabernacle, after that the children of Israel would journey; and in the place where the cloud settled, there the children of Israel would pitch their tents.

18 Н а Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній наказ таборували. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборували.

At the command of the Lord the children of Israel would journey, and at the command of the Lord they would camp; as long as the cloud stayed above the tabernacle they remained encamped.

19 А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторожу, і не рушали.

Even when the cloud continued long, many days above the tabernacle, the children of Israel kept the charge of the Lord and did not journey.

20 І бувало, що хмара була над скинією полічені дні, то вони на Господній наказ таборували, і на Господній наказ рушали.

So it was, when the cloud was above the tabernacle a few days: according to the command of the Lord they would remain encamped, and according to the command of the Lord they would journey.

21 І бувало, що хмара була від вечора аж до ранку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.

So it was, when the cloud remained only from evening until morning: when the cloud was taken up in the morning, then they would journey; whether by day or by night, whenever the cloud was taken up, they would journey.

22 А бо два дні, або місяць, або рік хмара була над нею, над скинією, Ізраїлеві сини таборували, і не рушали, а коли вона підіймалась, рушали вони.

Whether it was two days, a month, or a year that the cloud remained above the tabernacle, the children of Israel would remain encamped and not journey; but when it was taken up, they would journey.

23 Н а Господній наказ таборували вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.

At the command of the Lord they remained encamped, and at the command of the Lord they journeyed; they kept the charge of the Lord, at the command of the Lord by the hand of Moses.