1 І було мені слово Господнє таке:

Again the word of the Lord came to me, saying,

2 С ину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартовим,

“Son of man, speak to the children of your people, and say to them: ‘When I bring the sword upon a land, and the people of the land take a man from their territory and make him their watchman,

3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ,

when he sees the sword coming upon the land, if he blows the trumpet and warns the people,

4 і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде!

then whoever hears the sound of the trumpet and does not take warning, if the sword comes and takes him away, his blood shall be on his own head.

5 Г олос сурми він чув, та не був обережний, кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу.

He heard the sound of the trumpet, but did not take warning; his blood shall be upon himself. But he who takes warning will save his life.

6 А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового.

But if the watchman sees the sword coming and does not blow the trumpet, and the people are not warned, and the sword comes and takes any person from among them, he is taken away in his iniquity; but his blood I will require at the watchman’s hand.’

7 А ти, сину людський, Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене.

“So you, son of man: I have made you a watchman for the house of Israel; therefore you shall hear a word from My mouth and warn them for Me.

8 К оли б Я сказав до безбожного: Безбожнику, ти конче помреш!, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

When I say to the wicked, ‘O wicked man, you shall surely die!’ and you do not speak to warn the wicked from his way, that wicked man shall die in his iniquity; but his blood I will require at your hand.

9 А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував.

Nevertheless if you warn the wicked to turn from his way, and he does not turn from his way, he shall die in his iniquity; but you have delivered your soul.

10 А ти, сину людський, скажи до Ізраїлевого дому: Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як будемо жити?

“Therefore you, O son of man, say to the house of Israel: ‘Thus you say, “If our transgressions and our sins lie upon us, and we pine away in them, how can we then live?”’

11 С кажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?

Say to them: ‘ As I live,’ says the Lord God, ‘I have no pleasure in the death of the wicked, but that the wicked turn from his way and live. Turn, turn from your evil ways! For why should you die, O house of Israel?’ The Fairness of God’s Judgment

12 А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха.

“Therefore you, O son of man, say to the children of your people: ‘The righteousness of the righteous man shall not deliver him in the day of his transgression; as for the wickedness of the wicked, he shall not fall because of it in the day that he turns from his wickedness; nor shall the righteous be able to live because of his righteousness in the day that he sins.’

13 К оли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

When I say to the righteous that he shall surely live, but he trusts in his own righteousness and commits iniquity, none of his righteous works shall be remembered; but because of the iniquity that he has committed, he shall die.

14 А коли Я скажу до несправедливого: Конче помреш ти, а він навернеться від свого гріха, і робитиме право та справедливість:

Again, when I say to the wicked, ‘You shall surely die,’ if he turns from his sin and does what is lawful and right,

15 з аставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

if the wicked restores the pledge, gives back what he has stolen, and walks in the statutes of life without committing iniquity, he shall surely live; he shall not die.

16 У сі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому згадані, право та справедливість робив він, конче буде він жити!

None of his sins which he has committed shall be remembered against him; he has done what is lawful and right; he shall surely live.

17 І кажуть сини твого народу: Несправедлива Господня дорога! тоді як несправедлива їхня власна дорога.

“Yet the children of your people say, ‘The way of the Lord is not fair.’ But it is their way which is not fair!

18 К оли справедливий відвернеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

When the righteous turns from his righteousness and commits iniquity, he shall die because of it.

19 А коли несправедливий відвернеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

But when the wicked turns from his wickedness and does what is lawful and right, he shall live because of it.

20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його дорогами!

Yet you say, ‘The way of the Lord is not fair.’ O house of Israel, I will judge every one of you according to his own ways.” The Fall of Jerusalem

21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму, говорячи: Побите це місто!...

And it came to pass in the twelfth year of our captivity, in the tenth month, on the fifth day of the month, that one who had escaped from Jerusalem came to me and said, “The city has been captured!”

22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

Now the hand of the Lord had been upon me the evening before the man came who had escaped. And He had opened my mouth; so when he came to me in the morning, my mouth was opened, and I was no longer mute. The Cause of Judah’s Ruin

23 І було мені слово Господнє таке:

Then the word of the Lord came to me, saying:

24 С ину людський, мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі говорять так: Авраам був один, та проте посів цей Край, а нас багато, нам даний цей Край на спадщину!

“Son of man, they who inhabit those ruins in the land of Israel are saying, ‘Abraham was only one, and he inherited the land. But we are many; the land has been given to us as a possession.’

25 Т ому скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зводите до бовванів своїх, і кров проливаєте, і цей Край посядете ви?

“Therefore say to them, ‘Thus says the Lord God: “You eat meat with blood, you lift up your eyes toward your idols, and shed blood. Should you then possess the land?

26 В и спираєтесь на свого меча, робите гидоту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, і цей Край посядете ви?

You rely on your sword, you commit abominations, and you defile one another’s wives. Should you then possess the land?”’

27 Т ак скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, ті, хто в руїнах, попадають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині, щоб пожерла його, а ті, хто в твердинях та в печерах, помруть від моровиці!

“Say thus to them, ‘Thus says the Lord God: “ As I live, surely those who are in the ruins shall fall by the sword, and the one who is in the open field I will give to the beasts to be devoured, and those who are in the strongholds and caves shall die of the pestilence.

28 І оберну Я цей Край на спустошення та на сплюндрування, і скінчиться пиха сили його, і опустошіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого...

For I will make the land most desolate, her arrogant strength shall cease, and the mountains of Israel shall be so desolate that no one will pass through.

29 І пізнають вони, що Я Господь, коли Я оберну цей Край на спустошення та на сплюндрування за всі їхні гидоти, що зробили вони.

Then they shall know that I am the Lord, when I have made the land most desolate because of all their abominations which they have committed.”’ Hearing and Not Doing

30 А ти, сину людський, сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів, і говорять один з одним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа?

“As for you, son of man, the children of your people are talking about you beside the walls and in the doors of the houses; and they speak to one another, everyone saying to his brother, ‘Please come and hear what the word is that comes from the Lord.’

31 І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою.

So they come to you as people do, they sit before you as My people, and they hear your words, but they do not do them; for with their mouth they show much love, but their hearts pursue their own gain.

32 І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують!

Indeed you are to them as a very lovely song of one who has a pleasant voice and can play well on an instrument; for they hear your words, but they do not do them.

33 А коли оце прийде, ось воно вже приходить! то пізнають вони, що серед них був пророк.

And when this comes to pass—surely it will come—then they will know that a prophet has been among them.”