1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: Виведіть усіх людей від мене! І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився браттям своїм.

Then Joseph could not restrain himself before all those who stood by him, and he cried out, “Make everyone go out from me!” So no one stood with him while Joseph made himself known to his brothers.

2 І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.

And he wept aloud, and the Egyptians and the house of Pharaoh heard it.

3 І Йосип промовив до браттів своїх: Я Йосип... Чи живий ще мій батько?... І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його...

Then Joseph said to his brothers, “I am Joseph; does my father still live?” But his brothers could not answer him, for they were dismayed in his presence.

4 А Йосип промовив до братів своїх: Підійдіть же до мене! І вони підійшли, а він проказав: Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту...

And Joseph said to his brothers, “Please come near to me.” So they came near. Then he said: “I am Joseph your brother, whom you sold into Egypt.

5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення.

But now, do not therefore be grieved or angry with yourselves because you sold me here; for God sent me before you to preserve life.

6 Б о ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.

For these two years the famine has been in the land, and there are still five years in which there will be neither plowing nor harvesting.

7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.

And God sent me before you to preserve a posterity for you in the earth, and to save your lives by a great deliverance.

8 І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.

So now it was not you who sent me here, but God; and He has made me a father to Pharaoh, and lord of all his house, and a ruler throughout all the land of Egypt.

9 П оспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.

“Hurry and go up to my father, and say to him, ‘Thus says your son Joseph: “God has made me lord of all Egypt; come down to me, do not tarry.

10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.

You shall dwell in the land of Goshen, and you shall be near to me, you and your children, your children’s children, your flocks and your herds, and all that you have.

11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.

There I will provide for you, lest you and your household, and all that you have, come to poverty; for there are still five years of famine.”’

12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.

“And behold, your eyes and the eyes of my brother Benjamin see that it is my mouth that speaks to you.

13 І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди.

So you shall tell my father of all my glory in Egypt, and of all that you have seen; and you shall hurry and bring my father down here.”

14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його...

Then he fell on his brother Benjamin’s neck and wept, and Benjamin wept on his neck.

15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А потому говорили брати його з ним.

Moreover he kissed all his brothers and wept over them, and after that his brothers talked with him.

16 І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: Прийшли Йосипові брати! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.

Now the report of it was heard in Pharaoh’s house, saying, “Joseph’s brothers have come.” So it pleased Pharaoh and his servants well.

17 І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.

And Pharaoh said to Joseph, “Say to your brothers, ‘Do this: Load your animals and depart; go to the land of Canaan.

18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.

Bring your father and your households and come to me; I will give you the best of the land of Egypt, and you will eat the fat of the land.

19 А ти одержав наказа сказати: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.

Now you are commanded—do this: Take carts out of the land of Egypt for your little ones and your wives; bring your father and come.

20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю ваше воно.

Also do not be concerned about your goods, for the best of all the land of Egypt is yours.’”

21 І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.

Then the sons of Israel did so; and Joseph gave them carts, according to the command of Pharaoh, and he gave them provisions for the journey.

22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.

He gave to all of them, to each man, changes of garments; but to Benjamin he gave three hundred pieces of silver and five changes of garments.

23 А батькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.

And he sent to his father these things: ten donkeys loaded with the good things of Egypt, and ten female donkeys loaded with grain, bread, and food for his father for the journey.

24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: Не сваріться в дорозі!

So he sent his brothers away, and they departed; and he said to them, “See that you do not become troubled along the way.”

25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.

Then they went up out of Egypt, and came to the land of Canaan to Jacob their father.

26 І розповіли йому, кажучи: Ще Йосип живий, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...

And they told him, saying, “Joseph is still alive, and he is governor over all the land of Egypt.” And Jacob’s heart stood still, because he did not believe them.

27 І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.

But when they told him all the words which Joseph had said to them, and when he saw the carts which Joseph had sent to carry him, the spirit of Jacob their father revived.

28 І промовив Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!

Then Israel said, “ It is enough. Joseph my son is still alive. I will go and see him before I die.”