1 К нига Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

The words of the Preacher, the son of David, king in Jerusalem.

2 Н аймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

“Vanity of vanities,” says the Preacher; “Vanity of vanities, all is vanity.”

3 Я ка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

What profit has a man from all his labor In which he toils under the sun?

4 П окоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

One generation passes away, and another generation comes; But the earth abides forever.

5 І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

The sun also rises, and the sun goes down, And hastens to the place where it arose.

6 В іє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

The wind goes toward the south, And turns around to the north; The wind whirls about continually, And comes again on its circuit.

7 В сі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

All the rivers run into the sea, Yet the sea is not full; To the place from which the rivers come, There they return again.

8 П овні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

All things are full of labor; Man cannot express it. The eye is not satisfied with seeing, Nor the ear filled with hearing.

9 Щ о було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

That which has been is what will be, That which is done is what will be done, And there is nothing new under the sun.

10 Б уває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Is there anything of which it may be said, “See, this is new”? It has already been in ancient times before us.

11 Н ема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

There is no remembrance of former things, Nor will there be any remembrance of things that are to come By those who will come after. The Grief of Wisdom

12 Я , Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

I, the Preacher, was king over Israel in Jerusalem.

13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

And I set my heart to seek and search out by wisdom concerning all that is done under heaven; this burdensome task God has given to the sons of man, by which they may be exercised.

14 Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

I have seen all the works that are done under the sun; and indeed, all is vanity and grasping for the wind.

15 П окривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

What is crooked cannot be made straight, And what is lacking cannot be numbered.

16 Г оворив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

I communed with my heart, saying, “Look, I have attained greatness, and have gained more wisdom than all who were before me in Jerusalem. My heart has understood great wisdom and knowledge.”

17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

And I set my heart to know wisdom and to know madness and folly. I perceived that this also is grasping for the wind.

18 Б о при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

For in much wisdom is much grief, And he who increases knowledge increases sorrow.