1 Х то це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? Це Я, що говорить у правді, що владний спасати!

Who is this who comes from Edom, With dyed garments from Bozrah, This One who is glorious in His apparel, Traveling in the greatness of His strength?— “I who speak in righteousness, mighty to save.”

2 Ч ого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?

Why is Your apparel red, And Your garments like one who treads in the winepress?

3 С ам один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого! І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої...

“I have trodden the winepress alone, And from the peoples no one was with Me. For I have trodden them in My anger, And trampled them in My fury; Their blood is sprinkled upon My garments, And I have stained all My robes.

4 Б о день помсти у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!

For the day of vengeance is in My heart, And the year of My redeemed has come.

5 Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів він підтримав Мене!

I looked, but there was no one to help, And I wondered That there was no one to uphold; Therefore My own arm brought salvation for Me; And My own fury, it sustained Me.

6 І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!

I have trodden down the peoples in My anger, Made them drunk in My fury, And brought down their strength to the earth.” God’s Mercy Remembered

7 Б уду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!

I will mention the lovingkindnesses of the Lord And the praises of the Lord, According to all that the Lord has bestowed on us, And the great goodness toward the house of Israel, Which He has bestowed on them according to His mercies, According to the multitude of His lovingkindnesses.

8 І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя.

For He said, “Surely they are My people, Children who will not lie.” So He became their Savior.

9 В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.

In all their affliction He was afflicted, And the Angel of His Presence saved them; In His love and in His pity He redeemed them; And He bore them and carried them All the days of old.

10 Т а стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них...

But they rebelled and grieved His Holy Spirit; So He turned Himself against them as an enemy, And He fought against them.

11 Т оді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?

Then he remembered the days of old, Moses and his people, saying: “Where is He who brought them up out of the sea With the shepherd of His flock? Where is He who put His Holy Spirit within them,

12 Щ о Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім'я?

Who led them by the right hand of Moses, With His glorious arm, Dividing the water before them To make for Himself an everlasting name,

13 Щ о провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись?

Who led them through the deep, As a horse in the wilderness, That they might not stumble?”

14 Я к сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім'я!

As a beast goes down into the valley, And the Spirit of the Lord causes him to rest, So You lead Your people, To make Yourself a glorious name. A Prayer of Penitence

15 П оглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?

Look down from heaven, And see from Your habitation, holy and glorious. Where are Your zeal and Your strength, The yearning of Your heart and Your mercies toward me? Are they restrained?

16 Т ільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я Твоє: наш Викупитель!

Doubtless You are our Father, Though Abraham was ignorant of us, And Israel does not acknowledge us. You, O Lord, are our Father; Our Redeemer from Everlasting is Your name.

17 Н ащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!

O Lord, why have You made us stray from Your ways, And hardened our heart from Your fear? Return for Your servants’ sake, The tribes of Your inheritance.

18 С падщину займав час короткий святий Твій народ, противники наші святиню Твою потоптали!

Your holy people have possessed it but a little while; Our adversaries have trodden down Your sanctuary.

19 М и стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами!

We have become like those of old, over whom You never ruled, Those who were never called by Your name.