1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин,

And it came to pass when all the kings who were on this side of the Jordan, in the hills and in the lowland and in all the coasts of the Great Sea toward Lebanon—the Hittite, the Amorite, the Canaanite, the Perizzite, the Hivite, and the Jebusite—heard about it,

2 т о вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

that they gathered together to fight with Joshua and Israel with one accord.

3 А мешканці Ґів'ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві,

But when the inhabitants of Gibeon heard what Joshua had done to Jericho and Ai,

4 т о зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов'язані,

they worked craftily, and went and pretended to be ambassadors. And they took old sacks on their donkeys, old wineskins torn and mended,

5 і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий.

old and patched sandals on their feet, and old garments on themselves; and all the bread of their provision was dry and moldy.

6 І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову.

And they went to Joshua, to the camp at Gilgal, and said to him and to the men of Israel, “We have come from a far country; now therefore, make a covenant with us.”

7 І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: Може ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову?

Then the men of Israel said to the Hivites, “Perhaps you dwell among us; so how can we make a covenant with you?”

8 І сказали вони до Ісуса: Ми твої раби. А Ісус сказав до них: Хто ви та звідки приходите?

But they said to Joshua, “We are your servants.” And Joshua said to them, “Who are you, and where do you come from?”

9 І вони сказали йому: З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті,

So they said to him: “From a very far country your servants have come, because of the name of the Lord your God; for we have heard of His fame, and all that He did in Egypt,

10 і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

and all that He did to the two kings of the Amorites who were beyond the Jordan—to Sihon king of Heshbon, and Og king of Bashan, who was at Ashtaroth.

11 І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

Therefore our elders and all the inhabitants of our country spoke to us, saying, ‘Take provisions with you for the journey, and go to meet them, and say to them, “We are your servants; now therefore, make a covenant with us.”’

12 О це наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий.

This bread of ours we took hot for our provision from our houses on the day we departed to come to you. But now look, it is dry and moldy.

13 А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги.

And these wineskins which we filled were new, and see, they are torn; and these our garments and our sandals have become old because of the very long journey.”

14 І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

Then the men of Israel took some of their provisions; but they did not ask counsel of the Lord.

15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

So Joshua made peace with them, and made a covenant with them to let them live; and the rulers of the congregation swore to them.

16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними.

And it happened at the end of three days, after they had made a covenant with them, that they heard that they were their neighbors who dwelt near them.

17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

Then the children of Israel journeyed and came to their cities on the third day. Now their cities were Gibeon, Chephirah, Beeroth, and Kirjath Jearim.

18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

But the children of Israel did not attack them, because the rulers of the congregation had sworn to them by the Lord God of Israel. And all the congregation complained against the rulers.

19 І сказали всі начальники до всієї громади: Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

Then all the rulers said to all the congregation, “We have sworn to them by the Lord God of Israel; now therefore, we may not touch them.

20 О це зробімо їм, позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм.

This we will do to them: We will let them live, lest wrath be upon us because of the oath which we swore to them.”

21 І сказали до них начальники: Нехай вони живуть. І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

And the rulers said to them, “Let them live, but let them be woodcutters and water carriers for all the congregation, as the rulers had promised them.”

22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас?

Then Joshua called for them, and he spoke to them, saying, “Why have you deceived us, saying, ‘We are very far from you,’ when you dwell near us?

23 А тепер ви прокляті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого.

Now therefore, you are cursed, and none of you shall be freed from being slaves—woodcutters and water carriers for the house of my God.”

24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

So they answered Joshua and said, “Because your servants were clearly told that the Lord your God commanded His servant Moses to give you all the land, and to destroy all the inhabitants of the land from before you; therefore we were very much afraid for our lives because of you, and have done this thing.

25 А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини.

And now, here we are, in your hands; do with us as it seems good and right to do to us.”

26 І він зробив їм так, і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

So he did to them, and delivered them out of the hand of the children of Israel, so that they did not kill them.

27 І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

And that day Joshua made them woodcutters and water carriers for the congregation and for the altar of the Lord, in the place which He would choose, even to this day.