1 К ажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

I tell the truth in Christ, I am not lying, my conscience also bearing me witness in the Holy Spirit,

2 щ о маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

that I have great sorrow and continual grief in my heart.

3 Б о я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

For I could wish that I myself were accursed from Christ for my brethren, my countrymen according to the flesh,

4 в они ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

who are Israelites, to whom pertain the adoption, the glory, the covenants, the giving of the law, the service of God, and the promises;

5 щ о їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

of whom are the fathers and from whom, according to the flesh, Christ came, who is over all, the eternally blessed God. Amen. Israel’s Rejection and God’s Purpose

6 Н е так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

But it is not that the word of God has taken no effect. For they are not all Israel who are of Israel,

7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

nor are they all children because they are the seed of Abraham; but, “In Isaac your seed shall be called.”

8 Ц ебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

That is, those who are the children of the flesh, these are not the children of God; but the children of the promise are counted as the seed.

9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

For this is the word of promise: “At this time I will come and Sarah shall have a son.”

10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

And not only this, but when Rebecca also had conceived by one man, even by our father Isaac

11 б о коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

(for the children not yet being born, nor having done any good or evil, that the purpose of God according to election might stand, not of works but of Him who calls),

12 н е від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

it was said to her, “The older shall serve the younger.”

13 я к і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

As it is written, “Jacob I have loved, but Esau I have hated.” Israel’s Rejection and God’s Justice

14 Щ о ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

What shall we say then? Is there unrighteousness with God? Certainly not!

15 Б о Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

For He says to Moses, “I will have mercy on whomever I will have mercy, and I will have compassion on whomever I will have compassion.”

16 О тож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

So then it is not of him who wills, nor of him who runs, but of God who shows mercy.

17 Б о Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

For the Scripture says to the Pharaoh, “For this very purpose I have raised you up, that I may show My power in you, and that My name may be declared in all the earth.”

18 О тож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

Therefore He has mercy on whom He wills, and whom He wills He hardens.

19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

You will say to me then, “Why does He still find fault? For who has resisted His will?”

20 О тже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

But indeed, O man, who are you to reply against God? Will the thing formed say to him who formed it, “Why have you made me like this?”

21 Ч и ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

Does not the potter have power over the clay, from the same lump to make one vessel for honor and another for dishonor?

22 Т ож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

What if God, wanting to show His wrath and to make His power known, endured with much longsuffering the vessels of wrath prepared for destruction,

23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

and that He might make known the riches of His glory on the vessels of mercy, which He had prepared beforehand for glory,

24 н а нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

even us whom He called, not of the Jews only, but also of the Gentiles?

25 Я к і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

As He says also in Hosea: “I will call them My people, who were not My people, And her beloved, who was not beloved.”

26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

“And it shall come to pass in the place where it was said to them, ‘You are not My people,’ There they shall be called sons of the living God.”

27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

Isaiah also cries out concerning Israel: “Though the number of the children of Israel be as the sand of the sea, The remnant will be saved.

28 б о вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

For He will finish the work and cut it short in righteousness, Because the L ord will make a short work upon the earth.”

29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

And as Isaiah said before: “Unless the L ord of Sabaoth had left us a seed, We would have become like Sodom, And we would have been made like Gomorrah.” Present Condition of Israel

30 Щ о ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

What shall we say then? That Gentiles, who did not pursue righteousness, have attained to righteousness, even the righteousness of faith;

31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

but Israel, pursuing the law of righteousness, has not attained to the law of righteousness.

32 Ч ому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

Why? Because they did not seek it by faith, but as it were, by the works of the law. For they stumbled at that stumbling stone.

33 я к написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

As it is written: “Behold, I lay in Zion a stumbling stone and rock of offense, And whoever believes on Him will not be put to shame.”