1 Т оді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці.

Then Solomon spoke: “The Lord said He would dwell in the dark cloud.

2 А я збудував храм оселі Твоєї, і місце Твого пробування навіки!

I have surely built You an exalted house, And a place for You to dwell in forever.” Solomon’s Speech upon Completion of the Work

3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

Then the king turned around and blessed the whole assembly of Israel, while all the assembly of Israel was standing.

4 А він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми виконав, кажучи:

And he said: “Blessed be the Lord God of Israel, who has fulfilled with His hands what He spoke with His mouth to my father David, saying,

5 В ід того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського краю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Імени там. І не вибрав Я нікого, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем.

‘Since the day that I brought My people out of the land of Egypt, I have chosen no city from any tribe of Israel in which to build a house, that My name might be there, nor did I choose any man to be a ruler over My people Israel.

6 Т а вибрав Я Єрусалим на пробування Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем.

Yet I have chosen Jerusalem, that My name may be there, and I have chosen David to be over My people Israel.’

7 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

Now it was in the heart of my father David to build a temple for the name of the Lord God of Israel.

8 Т а сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.

But the Lord said to my father David, ‘Whereas it was in your heart to build a temple for My name, you did well in that it was in your heart.

9 Т ільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей храм для Ймення Мого!

Nevertheless you shall not build the temple, but your son who will come from your body, he shall build the temple for My name.’

10 І сповнив Господь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

So the Lord has fulfilled His word which He spoke, and I have filled the position of my father David, and sit on the throne of Israel, as the Lord promised; and I have built the temple for the name of the Lord God of Israel.

11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими синами.

And there I have put the ark, in which is the covenant of the Lord which He made with the children of Israel.” Solomon’s Prayer of Dedication

12 І став він перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки.

Then Solomon stood before the altar of the Lord in the presence of all the assembly of Israel, and spread out his hands

13 А Соломон зробив був мідяне стояло, і поставив його на середину подвір'я, п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба,

(for Solomon had made a bronze platform five cubits long, five cubits wide, and three cubits high, and had set it in the midst of the court; and he stood on it, knelt down on his knees before all the assembly of Israel, and spread out his hands toward heaven);

14 т а й сказав: Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

and he said: “ Lord God of Israel, there is no God in heaven or on earth like You, who keep Your covenant and mercy with Your servants who walk before You with all their hearts.

15 Т и сповнив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виповнив, як цього дня.

You have kept what You promised Your servant David my father; You have both spoken with Your mouth and fulfilled it with Your hand, as it is this day.

16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, сповни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведеться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть додержувати своїх доріг, щоб ходити в Законі Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм.

Therefore, Lord God of Israel, now keep what You promised Your servant David my father, saying, ‘You shall not fail to have a man sit before Me on the throne of Israel, only if your sons take heed to their way, that they walk in My law as you have walked before Me.’

17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові.

And now, O Lord God of Israel, let Your word come true, which You have spoken to Your servant David.

18 Б о чи ж справді Бог сидить з людиною на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм цей, що я збудував?

“But will God indeed dwell with men on the earth? Behold, heaven and the heaven of heavens cannot contain You. How much less this temple which I have built!

19 І Ти звернешся до молитви Свого раба та до його благання, Господи, Боже мій, щоб почути поклик та молитву, якою раб Твій молиться перед лицем Твоїм,

Yet regard the prayer of Your servant and his supplication, O Lord my God, and listen to the cry and the prayer which Your servant is praying before You:

20 щ об очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладеш Ім'я Своє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці.

that Your eyes may be open toward this temple day and night, toward the place where You said You would put Your name, that You may hear the prayer which Your servant makes toward this place.

21 І Ти будеш прислухатися до благань Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробування, із небес і почуєш, і пробачиш.

And may You hear the supplications of Your servant and of Your people Israel, when they pray toward this place. Hear from heaven Your dwelling place, and when You hear, forgive.

22 Я кщо згрішить людина про ти свого ближнього, і буде примушена принести клятву, щоб присягнути, і клятва прийде перед Твоїм жертівником у цьому храмі,

“If anyone sins against his neighbor, and is forced to take an oath, and comes and takes an oath before Your altar in this temple,

23 т о Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, обвинуватиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, й усправедливиш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.

then hear from heaven, and act, and judge Your servants, bringing retribution on the wicked by bringing his way on his own head, and justifying the righteous by giving him according to his righteousness.

24 А якщо Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони звернуться, і будуть хвалити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

“Or if Your people Israel are defeated before an enemy because they have sinned against You, and return and confess Your name, and pray and make supplication before You in this temple,

25 т о Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам!

then hear from heaven and forgive the sin of Your people Israel, and bring them back to the land which You gave to them and their fathers.

26 К оли затримається небо, і не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і з гріха свого навернуться, бо Ти будеш їх впокоряти,

“When the heavens are shut up and there is no rain because they have sinned against You, when they pray toward this place and confess Your name, and turn from their sin because You afflict them,

27 т о Ти почуєш на небесах, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину!

then hear in heaven, and forgive the sin of Your servants, Your people Israel, that You may teach them the good way in which they should walk; and send rain on Your land which You have given to Your people as an inheritance.

28 Г олод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його вороги гнобитимуть його в Краї міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба,

“When there is famine in the land, pestilence or blight or mildew, locusts or grasshoppers; when their enemies besiege them in the land of their cities; whatever plague or whatever sickness there is;

29 у сяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен буде знати поразу свою та горе своє, і простягне руки свої до цього храму,

whatever prayer, whatever supplication is made by anyone, or by all Your people Israel, when each one knows his own burden and his own grief, and spreads out his hands to this temple:

30 т о Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце людських синів,

then hear from heaven Your dwelling place, and forgive, and give to everyone according to all his ways, whose heart You know (for You alone know the hearts of the sons of men),

31 щ об вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим!

that they may fear You, to walk in Your ways as long as they live in the land which You gave to our fathers.

32 Т акож і чужинця, який не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого великого, і руки Твоєї Сильної та рамена Твого витягненого, і прийде, і помолиться в цьому храмі,

“Moreover, concerning a foreigner, who is not of Your people Israel, but has come from a far country for the sake of Your great name and Your mighty hand and Your outstretched arm, when they come and pray in this temple;

33 т о Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'я Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!

then hear from heaven Your dwelling place, and do according to all for which the foreigner calls to You, that all peoples of the earth may know Your name and fear You, as do Your people Israel, and that they may know that this temple which I have built is called by Your name.

34 К оли народ Твій вийде на війну на своїх ворогів, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

“When Your people go out to battle against their enemies, wherever You send them, and when they pray to You toward this city which You have chosen and the temple which I have built for Your name,

35 т о почуєш Ти з небес їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!

then hear from heaven their prayer and their supplication, and maintain their cause.

36 К оли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і даси їх ворогові, а їхні поневільники візьмуть їх до неволі до краю далекого чи близького,

“When they sin against You (for there is no one who does not sin), and You become angry with them and deliver them to the enemy, and they take them captive to a land far or near;

37 і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті до неволі, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі,

yet when they come to themselves in the land where they were carried captive, and repent, and make supplication to You in the land of their captivity, saying, ‘We have sinned, we have done wrong, and have committed wickedness’;

38 і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю своєї неволі, куди їх поневолили, і помоляться в напрямі до свого Краю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

and when they return to You with all their heart and with all their soul in the land of their captivity, where they have been carried captive, and pray toward their land which You gave to their fathers, the city which You have chosen, and toward the temple which I have built for Your name:

39 т о Ти почуєш із небес, із постійного місця пробування Свого, їхню молитву та їхні благання, і вчиниш їм суд, і простиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі!

then hear from heaven Your dwelling place their prayer and their supplications, and maintain their cause, and forgive Your people who have sinned against You.

40 Т епер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наставлені на слухання молитви цього місця!

Now, my God, I pray, let Your eyes be open and let Your ears be attentive to the prayer made in this place.

41 А тепер, Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочинок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасіння зодягнуться, а побожні Твої хай добром веселяться!

“Now therefore, Arise, O Lord God, to Your resting place, You and the ark of Your strength. Let Your priests, O Lord God, be clothed with salvation, And let Your saints rejoice in goodness.

42 Г осподи Боже, не відвертай лиця від Свого помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!

“O Lord God, do not turn away the face of Your Anointed; Remember the mercies of Your servant David.”