1 А Йов відповів та й сказав:

Then Job answered and said:

2 Ч ув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

“I have heard many such things; Miserable comforters are you all!

3 Ч и настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Shall words of wind have an end? Or what provokes you that you answer?

4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

I also could speak as you do, If your soul were in my soul’s place. I could heap up words against you, And shake my head at you;

5 у стами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

But I would strengthen you with my mouth, And the comfort of my lips would relieve your grief.

6 Я кщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

“Though I speak, my grief is not relieved; And if I remain silent, how am I eased?

7 Т а тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

But now He has worn me out; You have made desolate all my company.

8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

You have shriveled me up, And it is a witness against me; My leanness rises up against me And bears witness to my face.

9 Й ого гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

He tears me in His wrath, and hates me; He gnashes at me with His teeth; My adversary sharpens His gaze on me.

10 В они пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

They gape at me with their mouth, They strike me reproachfully on the cheek, They gather together against me.

11 Б ог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

God has delivered me to the ungodly, And turned me over to the hands of the wicked.

12 С покійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

I was at ease, but He has shattered me; He also has taken me by my neck, and shaken me to pieces; He has set me up for His target,

13 Й ого стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

His archers surround me. He pierces my heart and does not pity; He pours out my gall on the ground.

14 В ін робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

He breaks me with wound upon wound; He runs at me like a warrior.

15 В ерету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

“I have sewn sackcloth over my skin, And laid my head in the dust.

16 З ашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

My face is flushed from weeping, And on my eyelids is the shadow of death;

17 х оч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Although no violence is in my hands, And my prayer is pure.

18 Н е прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

“O earth, do not cover my blood, And let my cry have no resting place!

19 б о тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Surely even now my witness is in heaven, And my evidence is on high.

20 Г лузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

My friends scorn me; My eyes pour out tears to God.

21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Oh, that one might plead for a man with God, As a man pleads for his neighbor!

22 б о почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

For when a few years are finished, I shall go the way of no return.