1 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,

And it happened, while Apollos was at Corinth, that Paul, having passed through the upper regions, came to Ephesus. And finding some disciples

2 т а й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!

he said to them, “Did you receive the Holy Spirit when you believed?” So they said to him, “We have not so much as heard whether there is a Holy Spirit.”

3 І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.

And he said to them, “Into what then were you baptized?” So they said, “Into John’s baptism.”

4 І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.

Then Paul said, “John indeed baptized with a baptism of repentance, saying to the people that they should believe on Him who would come after him, that is, on Christ Jesus.”

5 Я к почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.

When they heard this, they were baptized in the name of the Lord Jesus.

6 А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

And when Paul had laid hands on them, the Holy Spirit came upon them, and they spoke with tongues and prophesied.

7 А всіх їх було чоловіка з дванадцять.

Now the men were about twelve in all.

8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

And he went into the synagogue and spoke boldly for three months, reasoning and persuading concerning the things of the kingdom of God.

9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.

But when some were hardened and did not believe, but spoke evil of the Way before the multitude, he departed from them and withdrew the disciples, reasoning daily in the school of Tyrannus.

10 Ц е ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.

And this continued for two years, so that all who dwelt in Asia heard the word of the Lord Jesus, both Jews and Greeks. Miracles Glorify Christ

11 І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,

Now God worked unusual miracles by the hands of Paul,

12 т ак що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.

so that even handkerchiefs or aprons were brought from his body to the sick, and the diseases left them and the evil spirits went out of them.

13 Д ехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!

Then some of the itinerant Jewish exorcists took it upon themselves to call the name of the Lord Jesus over those who had evil spirits, saying, “We exorcise you by the Jesus whom Paul preaches.”

14 Ц е ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.

Also there were seven sons of Sceva, a Jewish chief priest, who did so.

15 В ідповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?

And the evil spirit answered and said, “Jesus I know, and Paul I know; but who are you?”

16 І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.

Then the man in whom the evil spirit was leaped on them, overpowered them, and prevailed against them, so that they fled out of that house naked and wounded.

17 І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.

This became known both to all Jews and Greeks dwelling in Ephesus; and fear fell on them all, and the name of the Lord Jesus was magnified.

18 І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

And many who had believed came confessing and telling their deeds.

19 І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

Also, many of those who had practiced magic brought their books together and burned them in the sight of all. And they counted up the value of them, and it totaled fifty thousand pieces of silver.

20 Т ак могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

So the word of the Lord grew mightily and prevailed. The Riot at Ephesus

21 А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.

When these things were accomplished, Paul purposed in the Spirit, when he had passed through Macedonia and Achaia, to go to Jerusalem, saying, “After I have been there, I must also see Rome.”

22 Т ож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

So he sent into Macedonia two of those who ministered to him, Timothy and Erastus, but he himself stayed in Asia for a time.

23 І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.

And about that time there arose a great commotion about the Way.

24 Б о один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,

For a certain man named Demetrius, a silversmith, who made silver shrines of Diana, brought no small profit to the craftsmen.

25 з громадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.

He called them together with the workers of similar occupation, and said: “Men, you know that we have our prosperity by this trade.

26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.

Moreover you see and hear that not only at Ephesus, but throughout almost all Asia, this Paul has persuaded and turned away many people, saying that they are not gods which are made with hands.

27 І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.

So not only is this trade of ours in danger of falling into disrepute, but also the temple of the great goddess Diana may be despised and her magnificence destroyed, whom all Asia and the world worship.”

28 П очувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!

Now when they heard this, they were full of wrath and cried out, saying, “Great is Diana of the Ephesians!”

29 І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.

So the whole city was filled with confusion, and rushed into the theater with one accord, having seized Gaius and Aristarchus, Macedonians, Paul’s travel companions.

30 Я к Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.

And when Paul wanted to go in to the people, the disciples would not allow him.

31 Т акож дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.

Then some of the officials of Asia, who were his friends, sent to him pleading that he would not venture into the theater.

32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

Some therefore cried one thing and some another, for the assembly was confused, and most of them did not know why they had come together.

33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.

And they drew Alexander out of the multitude, the Jews putting him forward. And Alexander motioned with his hand, and wanted to make his defense to the people.

34 А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!

But when they found out that he was a Jew, all with one voice cried out for about two hours, “Great is Diana of the Ephesians!”

35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

And when the city clerk had quieted the crowd, he said: “Men of Ephesus, what man is there who does not know that the city of the Ephesians is temple guardian of the great goddess Diana, and of the image which fell down from Zeus?

36 К оли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.

Therefore, since these things cannot be denied, you ought to be quiet and do nothing rashly.

37 А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.

For you have brought these men here who are neither robbers of temples nor blasphemers of your goddess.

38 О тож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають.

Therefore, if Demetrius and his fellow craftsmen have a case against anyone, the courts are open and there are proconsuls. Let them bring charges against one another.

39 А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.

But if you have any other inquiry to make, it shall be determined in the lawful assembly.

40 Б о ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище.

For we are in danger of being called in question for today’s uproar, there being no reason which we may give to account for this disorderly gathering.”

41 ( 19-40) І, промовивши це, розпустив він громаду.

And when he had said these things, he dismissed the assembly.