1 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,

And it came to pass, while Apollos was at Corinth, Paul, having passed through the upper districts, came to Ephesus, and finding certain disciples,

2 т а й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!

he said to them, Did ye receive Holy Spirit when ye had believed? And they to him, We did not even hear if Holy Spirit was.

3 І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.

And he said, To what then were ye baptised? And they said, To the baptism of John.

4 І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.

And Paul said, John indeed baptised the baptism of repentance, saying to the people that they should believe on him that was coming after him, that is, on Jesus.

5 Я к почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.

And when they heard that, they were baptised to the name of the Lord Jesus.

6 А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

And Paul having laid hands on them, the Holy Spirit came upon them, and they spoke with tongues and prophesied.

7 А всіх їх було чоловіка з дванадцять.

And all the men were about twelve.

8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

And entering into the synagogue, he spoke boldly during three months, reasoning and persuading concerning the kingdom of God.

9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.

But when some were hardened and disbelieved, speaking evil of the way before the multitude, he left them and separated the disciples, reasoning daily in the school of Tyrannus.

10 Ц е ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.

And this took place for two years, so that all that inhabited Asia heard the word of the Lord, both Jews and Greeks.

11 І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,

And God wrought no ordinary miracles by the hands of Paul,

12 т ак що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.

so that even napkins or aprons were brought from his body upon the sick, and the diseases left them, and the wicked spirits went out.

13 Д ехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!

And certain of the Jewish exorcists also, who went about, took in hand to call upon those who had wicked spirits the name of the Lord Jesus, saying, I adjure you by Jesus, whom Paul preaches.

14 Ц е ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.

And there were certain, seven sons of Sceva, Jewish high priest, who were doing this.

15 В ідповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?

But the wicked spirit answering said to them, Jesus I know, and Paul I am acquainted with; but ye, who are ye?

16 І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.

And the man in whom the wicked spirit was leaped upon them, and having mastered both, prevailed against them, so that they fled out of that house naked and wounded.

17 І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.

And this became known to all, both Jews and Greeks, who inhabited Ephesus, and fear fell upon all of them, and the name of the Lord Jesus was magnified.

18 І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

And many of those that believed came confessing and declaring their deeds.

19 І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

And many of those that practised curious arts brought their books and burnt them before all. And they reckoned up the prices of them, and found it fifty thousand pieces of silver.

20 Т ак могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

Thus with might the word of the Lord increased and prevailed.

21 А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.

And when these things were fulfilled, Paul purposed in his spirit to go to Jerusalem, passing through Macedonia and Achaia, saying, After I have been there I must see Rome also.

22 Т ож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

And having sent into Macedonia two of those ministering to him, Timotheus and Erastus, he remained himself awhile in Asia.

23 І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.

And there took place at that time no small disturbance about the way.

24 Б о один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,

For a certain by name Demetrius, a silver-beater, making silver temples of Artemis, brought no small gain to the artisans;

25 з громадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.

whom having brought together, and those who wrought in such things, he said, Men, ye know that our well-living arises from this work,

26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.

and ye see and hear that this Paul has persuaded and turned away a great crowd, not only of Ephesus, but almost of all Asia, saying that they are no gods which are made with hands.

27 І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.

Now not only there is danger for us that our business come into discredit, but also that the temple of the great goddess Artemis be counted for nothing, and that her greatness should be destroyed whom the whole of Asia and the world reveres.

28 П очувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!

And having heard, and being filled with rage, they cried out, saying, Great Artemis of the Ephesians.

29 І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.

And the city was filled with confusion, and they rushed with one accord to the theatre, having seized and carried off with Gaius and Aristarchus, Macedonians, fellow-travellers of Paul.

30 Я к Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.

But Paul intending to go in to the people, the disciples suffered him not;

31 Т акож дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.

and some of the Asiarchs also, who were his friends, sent to him and urged him not to throw himself into the theatre.

32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

Different persons therefore cried out some different thing; for the assembly was tumultuous, and the most did not know for what cause they had come together.

33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.

But from among the crowd they put forward Alexander, the Jews pushing him forward. And Alexander, beckoning with his hand, would have made a defence to the people.

34 А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!

But, recognising that he was a Jew, there was one cry from all, shouting for about two hours, Great Artemis of the Ephesians.

35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

And the townclerk, having quieted the crowd, said, Ephesians, what man is there then who does not know that the city of the Ephesians is temple-keeper of Artemis the great, and of the which fell down from heaven?

36 К оли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.

These things therefore being undeniable, it is necessary that ye should be calm and do nothing headlong.

37 А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.

For ye have brought these men, neither temple-plunderers, nor speak injuriously of your goddess.

38 О тож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають.

If therefore Demetrius and the artisans who with him have a matter against any one, the courts are being held, and there are proconsuls: let them accuse one another.

39 А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.

But if ye inquire anything concerning other matters, it will be settled in the regular assembly.

40 Б о ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище.

For also we are in danger to be put in accusation for sedition for this of to-day, no cause existing in reference to which we shall be able to give a reason for this concourse.

41 ( 19-40) І, промовивши це, розпустив він громаду.

And having said these things, he dismissed the assembly.