1 А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа.

But when it had been determined that we should sail to Italy, they delivered up Paul and certain other prisoners to a centurion, by name Julius, of Augustus' company.

2 І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня.

And going on board a ship of Adramyttium about to navigate by the places along Asia, we set sail, Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, being with us.

3 А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

And the next day we arrived at Sidon. And Julius treated Paul kindly and suffered him to go to his friends and refresh himself.

4 А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були.

And setting sail thence we sailed under the lee of Cyprus, because the winds were contrary.

5 К оли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.

And having sailed over the waters of Cilicia and Pamphylia we came to Myra in Lycia:

6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього.

and there the centurion having found a ship of Alexandria sailing to Italy, he made us go on board her.

7 І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні.

And sailing slowly for many days, and having with difficulty got abreast of Cnidus, the wind not suffering us, we sailed under the lee of Crete abreast of Salmone;

8 І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.

and coasting it with difficulty we came to a certain place called Fair Havens, near to which was city of Lasaea.

9 А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

And much time having now been spent, and navigation being already dangerous, because the fast also was already past, Paul counselled them,

10 г оворячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.

saying, Men, I perceive that the navigation will be with disaster and much loss, not only of the cargo and the ship, but also of our lives.

11 Т а сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.

But the centurion believed rather the helmsman and the shipowner than what was said by Paul.

12 А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.

And the harbour being ill adapted to winter in, the most counselled to set sail thence, if perhaps they might reach Phoenice to winter in, a port of Crete looking north-east and south-east.

13 А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

And south wind blowing gently, supposing that they had gained their object, having weighed anchor they sailed close in shore along Crete.

14 А ле незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.

But not long after there came down it a hurricane called Euroclydon.

15 А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.

And the ship being caught and driven, and not able to bring her head to the wind, letting her go we were driven.

16 І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.

But running under the lee of a certain island called Clauda, we were with difficulty able to make ourselves masters of the boat;

17 К оли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.

which having hoisted up, they used helps, frapping the ship; and fearing lest they should run into Syrtis and run aground, and having lowered the gear they were so driven.

18 А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,

But the storm being extremely violent on us, on the next day they threw cargo overboard,

19 а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.

and on the third day with their own hands they cast away the ship furniture.

20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...

And neither sun nor stars appearing for many days, and no small storm lying on us, in the end all hope of our being saved was taken away.

21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.

And when they had been a long while without taking food, Paul then standing up in the midst of them said, Ye ought, O men, to have hearkened to me, and not have made sail from Crete and have gained this disaster and loss.

22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.

And now I exhort you to be of good courage, for there shall be no loss at all of life of of you, only of the ship.

23 Б о ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,

For an angel of the God, whose I am and whom I serve, stood by me this night,

24 т а і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.

saying, Fear not, Paul; thou must stand before Caesar; and behold, God has granted to thee all those that sail with thee.

25 Т ому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

Wherefore be of good courage, men, for I believe God that thus it shall be, as it has been said to me.

26 І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.

But we must be cast ashore on a certain island.

27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

And when the fourteenth night was come, we being driven about in Adria, towards the middle of the night the sailors supposed that some land neared them,

28 І , запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

and having sounded found twenty fathoms, and having gone a little farther and having again sounded they found fifteen fathoms;

29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день.

and fearing lest we should be cast on rocky places, casting four anchors out of the stern, they wished that day were come.

30 А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть,

But the sailors wishing to flee out of the ship, and having let down the boat into the sea under pretext of being about to carry out anchors from the prow,

31 т о сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!

Paul said to the centurion and the soldiers, Unless these abide in the ship ye cannot be saved.

32 Т оді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти.

Then the soldiers cut away the ropes of the boat and let her fall.

33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

And while it was drawing on to daylight, Paul exhorted them all to partake of food, saying, Ye have passed the fourteenth day watching in expectation without taking food.

34 Т ому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина!

Wherefore I exhort you to partake of food, for this has to do with your safety; for not a hair from the head of any one of you shall perish.

35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти.

And, having said these things and taken a loaf, he gave thanks to God before all, and having broken it began to eat.

36 Т оді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати.

And all taking courage, themselves also took food.

37 А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість.

And we were in the ship, all the souls, two hundred and seventy-six.

38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

And having satisfied themselves with food, they lightened the ship, casting out the wheat into the sea.

39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили, як можна, приплисти з кораблем.

And when it was day they did not recognise the land; but they perceived a certain bay having a strand, on which they were minded, if they should be able, to run the ship ashore;

40 П ідняли тоді кітви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворозки в стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й покерували до берега.

and, having cast off the anchors, they left in the sea, at the same time loosening the lashings of the rudders, and hoisting the foresail to the wind, they made for the strand.

41 Т а ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілкому: ніс загруз й позоставсь нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль...

And falling into a place where two seas met they ran the ship aground, and the prow having stuck itself fast remained unmoved, but the stern was broken by the force of the waves.

42 В ояки ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котрийсь не поплив і не втік.

And counsel of the soldiers was that they should kill the prisoners, lest any one should swim off and escape.

43 А ле сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили,

But the centurion, desirous of saving Paul, hindered them of their purpose, and commanded those who were able to swim, casting themselves first, to get out on land;

44 а інші хто на дошках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

and the rest, some on boards, some on some of the things from the ship; and thus it came to pass that all got safe to land.