1 А Йов відповів та й сказав:

And Job answered and said,

2 К оли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Oh that my grief were thoroughly weighed, and all my calamity laid in the balances!

3 т о тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

For now it would be heavier than the sand of the seas; therefore my words are vehement.

4 Б о в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

For the arrows of the Almighty are within me, their poison drinketh up my spirit: the terrors of +God are arrayed against me.

5 Ч и дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Doth the wild ass bray by the grass? loweth an ox over his fodder?

6 Ч и без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Shall that which is insipid be eaten without salt? Is there any taste in the white of an egg?

7 Ч ого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

What my soul refuseth to touch, that is as my loathsome food.

8 О , коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Oh that I might have my request, and that +God would grant my desire!

9 О , коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

And that it would please +God to crush me, that he would let loose his hand and cut me off!

10 т о була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Then should I yet have comfort; and in the pain which spareth not I would rejoice that I have not denied the words of the Holy One.

11 Я ка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

What is my strength, that I should hope? and what is mine end, that I should have patience?

12 Ч и сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Is my strength the strength of stones? is my flesh of brass?

13 Ч и не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Is it not that there is no help in me, and soundness is driven away from me?

14 Д ля того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

For him that is fainting kindness from his friend; or he forsaketh the fear of the Almighty.

15 Б рати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

My brethren have dealt deceitfully as a stream, as the channel of streams which pass away,

16 т емніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Which are turbid by reason of the ice, in which the snow hideth itself:

17 К оли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

At the time they diminish, they are dried up; when heat affecteth them, they vanish from their place:

18 К аравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

They wind about in the paths of their course, they go off into the waste and perish.

19 К аравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

The caravans of Tema looked, the companies of Sheba counted on them:

20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

They are ashamed at their hope; they come thither, and are confounded.

21 Т ак і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

So now ye are nothing; ye see a terrible object and are afraid.

22 Ч и я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Did I say, Bring unto me, and make me a present from your substance?

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Or, rescue me from the hand of the oppressor, and redeem me from the hand of the violent?

24 Н авчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Teach me, and I will hold my tongue; and cause me to understand wherein I have erred.

25 Я кі гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

How forcible are right words! but what doth your upbraiding reprove?

26 Ч и ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Do ye imagine to reprove words? The speeches of one that is desperate are indeed for the wind.

27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Yea, ye overwhelm the fatherless, and dig for your friend.

28 Т а звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Now therefore if ye will, look upon me; and it shall be to your face if I lie.

29 В ерніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Return, I pray you, let there be no wrong; yea, return again, my righteousness shall be in it.

30 Х іба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Is there wrong in my tongue? cannot my taste discern mischievous things?