1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

And Job continued his parable and said,

2 Я к живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

God liveth, who hath taken away my right, and the Almighty, who hath embittered my soul,

3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

All the while my breath is in me, and the spirit of +God is in my nostrils,

4 н еправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

My lips shall not speak unrighteousness, nor my tongue utter deceit!

5 Б орони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Be it far from me that I should justify you; till I die I will not remove my blamelessness from me.

6 з а свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

My righteousness I hold fast, and will not let it go: my heart reproacheth not one of my days.

7 н ехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Let mine enemy be as the wicked, and he that riseth up against me as the unrighteous.

8 Я ка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

For what is the hope of the ungodly, when cutteth him off, when +God taketh away his soul?

9 Ч и Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Will God hear his cry when distress cometh upon him?

10 Ч и буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Doth he delight himself in the Almighty? will he at all times call upon +God?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

I will teach you concerning the hand of God; what is with the Almighty will I not conceal.

12 т аж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Behold, ye yourselves have all seen; and why are ye thus altogether vain?

13 Т ака доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

This is the portion of the wicked man with God, and the heritage of the violent, which they receive from the Almighty:—

14 Я к розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

If his children be multiplied, it is for the sword, and his offspring shall not be satisfied with bread;

15 П озосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Those that remain of him shall be buried by death, and his widows shall not weep.

16 Я кщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

Though he heap up silver as the dust, and prepare clothing as the clay;

17 т о він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

He may prepare it, but the just shall put it on; and the innocent shall divide the silver.

18 В ін будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

He buildeth his house as the moth, and as a booth that a keeper maketh.

19 в ін лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

He lieth down rich, but will do so no more; he openeth his eyes, and he is not.

20 С трахіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Terrors overtake him like waters; a whirlwind stealeth him away in the night.

21 с хідній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

The east wind carrieth him away and he is gone; and as a storm it hurleth him out of his place.

22 О це все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

And shall cast upon him and not spare: he would fain flee out of his hand.

23 С воїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

shall clap their hands at him, and shall hiss him out of his place.