1 А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.

Now there were in Antioch, in the assembly which was, prophets and teachers: Barnabas, and Simeon who was called Niger, and Lucius the Cyrenian, and Manaen, foster-brother of Herod the tetrarch, and Saul.

2 Я к служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

And as they were ministering to the Lord and fasting, the Holy Spirit said, Separate me now Barnabas and Saul for the work to which I have called them.

3 Т оді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

Then, having fasted and prayed, and having laid hands on them, they let go.

4 В они ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.

They therefore, having been sent forth by the Holy Spirit, went down to Seleucia, and thence sailed away to Cyprus.

5 Я к були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.

And being in Salamis, they announced the word of God in the synagogues of the Jews. And they had John also as attendant.

6 А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.

And having passed through the whole island as far as Paphos, they found a certain man a magician, a false prophet, a Jew, whose name was Bar-jesus,

7 В ін був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.

who was with the proconsul Sergius Paulus, an intelligent man. He, having called Barnabas and Saul to, desired to hear the word of God.

8 А ле їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.

But Elymas the magician (for so his name is by interpretation) opposed them, seeking to turn away the proconsul from the faith.

9 А ле Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,

But Saul, who also Paul, filled with Holy Spirit, fixing his eyes upon him,

10 і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?

said, O full of all deceit and all craft: son of devil, enemy of all righteousness; wilt thou not cease perverting the right paths of Lord?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...

And now behold, Lord's hand upon thee, and thou shalt be blind, not seeing the sun for a season. And immediately there fell upon him a mist and darkness; and going about he sought persons who should lead him by the hand.

12 Т оді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

Then the proconsul, seeing what had happened, believed, being amazed at the teaching of the Lord.

13 І , як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

And having sailed from Paphos, Paul and his company came to Perga of Pamphylia; and John separated from them and returned to Jerusalem.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

But they, passing through from Perga, came to Antioch of Pisidia; and entering into the synagogue on the sabbath day they sat down.

15 А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!

And after the reading of the law and the prophets, the rulers of the synagogue sent to them, saying, Brethren, if ye have any word of exhortation to the people, speak.

16 Т оді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!

And Paul, rising up and making a sign with the hand, said, Israelites, and ye that fear God, hearken.

17 Б ог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,

The God of this people Israel chose our fathers, and exalted the people in their sojourn in land of Egypt, and with a high arm brought them out of it,

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

and for a time of about forty years he nursed them in the desert.

19 а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,

And having destroyed seven nations in the land of Canaan, he gave them their land as an inheritance.

20 м айже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.

And after these things he gave judges till Samuel the prophet, about four hundred and fifty years.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.

And then they asked for a king, and God gave to them Saul, son of Kis, a man of the tribe of Benjamin, during forty years.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.

And having removed him he raised up to them David for king, of whom also bearing witness he said, I have found David, the son of Jesse, a man after my heart, who shall do all my will.

23 З а обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

Of this man's seed according to promise has God brought to Israel a Saviour, Jesus;

24 я к Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

John having proclaimed before the face of his entry baptism of repentance to all the people of Israel.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.

And as John was fulfilling his course he said, Whom do ye suppose that I am? I am not. But behold, there comes one after me, the sandal of whose feet I am not worthy to loose.

26 М ужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.

Brethren, sons of Abraham's race, and those who among you fear God, to you has the word of this salvation been sent:

27 Б о мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,

for those who dwell in Jerusalem, and their rulers, not having known him, have fulfilled also the voices of the prophets which are read on every sabbath, judging.

28 і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

And having found no cause of death, they begged of Pilate that he might be slain.

29 К оли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

And when they had fulfilled all things written concerning him, they took him down from the cross and put him in a sepulchre;

30 А ле Бог воскресив Його з мертвих!

but God raised him from among dead,

31 В ін з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.

who appeared for many days to those who had come up with him from Galilee to Jerusalem, who are now his witnesses to the people.

32 І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,

And we declare unto you the glad tidings of the promise made to the fathers,

33 щ о її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!

that God has fulfilled this to us their children, having raised up Jesus; as it is also written in the second psalm, Thou art my Son: this day have I begotten thee.

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!

But that he raised him from among dead, no more to return to corruption, he spoke thus: I will give to you the faithful mercies of David.

35 Т ому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

Wherefore also he says in another, Thou wilt not suffer thy gracious one to see corruption.

36 Б о Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.

For David indeed, having in his own generation ministered to the will of God, fell asleep, and was added to his fathers and saw corruption.

37 А ле Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.

But he whom God raised up did not see corruption.

38 О тже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.

Be it known unto you, therefore, brethren, that through this man remission of sins is preached to you,

39 І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

and from all things from which ye could not be justified in the law of Moses, in him every one that believes is justified.

40 О тож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

See therefore that that which is spoken in the prophets do not come upon,

41 Д ивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

Behold, ye despisers, and wonder and perish; for I work a work in your days, a work which ye will in no wise believe if one declare it to you.

42 А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.

And as they went out they begged that these words might be spoken to them the ensuing sabbath.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

And the congregation of the synagogue having broken up, many of the Jews and of the worshipping proselytes followed Paul and Barnabas, who speaking to them, persuaded them to continue in the grace of God.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.

And on the coming sabbath almost all the city was gathered together to hear the word of God.

45 Я к юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

But the Jews, seeing the crowds, were filled with envy, and contradicted the things said by Paul, speaking injuriously.

46 Т оді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

And Paul and Barnabas spoke boldly and said, It was necessary that the word of God should be first spoken to you; but, since ye thrust it from you, and judge yourselves unworthy of eternal life, lo, we turn to the nations;

47 Б о так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

for thus has the Lord enjoined us: I have set thee for a light of the nations, that thou shouldest be for salvation to the end of the earth.

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

And the nations, hearing it, rejoiced, and glorified the word of the Lord, and believed, as many as were ordained to eternal life.

49 І ширилось Слово Господнє по цілій країні.

And the word of the Lord was carried through the whole country.

50 Ю деї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

But the Jews excited the women of the upper classes who were worshippers, and the first people of the city, and raised a persecution against Paul and Barnabas, and cast them out of their coasts.

51 В они ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.

But they, having shaken off the dust of their feet against them, came to Iconium.

52 А учні сповнялися радощів і Духа Святого.

And the disciples were filled with joy and Holy Spirit.