1 А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,

And when they drew near to Jerusalem and came to Bethphage, at the mount of Olives, then Jesus sent two disciples,

2 д о них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

saying to them, Go into the village over against you, and immediately ye will find an ass tied, and a colt with it; loose and lead to me.

3 А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.

And if any one say anything to you, ye shall say, The Lord has need of them, and straightway he will send them.

4 А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

But all this came to pass, that that might be fulfilled which was spoken through the prophet, saying,

5 С кажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина.

Say to the daughter of Zion, Behold thy King cometh to thee, meek, and mounted upon an ass, and upon a colt the foal of an ass.

6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

But the disciples, having gone and done as Jesus had ordered them,

7 В они привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.

brought the ass and the colt and put their garments upon them, and he sat on them.

8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.

But a very great crowd strewed their own garments on the way, and others kept cutting down branches from the trees and strewing them on the way.

9 А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!

And the crowds who went before him and who followed cried, saying, Hosanna to the Son of David; blessed he who comes in the name of Lord; hosanna in the highest.

10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?

And as he entered into Jerusalem, the whole city was moved, saying, Who is this?

11 А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!

And the crowds said, This is Jesus the prophet who is from Nazareth of Galilee.

12 П отому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.

And Jesus entered into the temple, and cast out all that sold and bought in the temple, and overthrew the tables of the money-changers and the seats of those that sold the doves.

13 І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.

And he says to them, It is written, My house shall be called a house of prayer, but ye have made it a den of robbers.

14 І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.

And blind and lame came to him in the temple, and he healed them.

15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,

And when the chief priests and the scribes saw the wonders which he wrought, and the children crying in the temple and saying, Hosanna to the Son of David, they were indignant,

16 т а й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?

and said to him, Hearest thou what these say? And Jesus says to them, Yea; have ye never read, Out of the mouth of babes and sucklings thou hast perfected praise?

17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.

And leaving them he went forth out of the city to Bethany, and there he passed the night.

18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

But early in the morning, as he came back into the city, he hungered.

19 І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фіґове дерево зараз усохло.

And seeing one fig-tree in the way, he came to it and found on it nothing but leaves only. And he says to it, Let there be never more fruit of thee for ever. And the fig-tree was immediately dried up.

20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фіґове дерево!...

And when the disciples saw, they wondered, saying, How immediately is the fig-tree dried up!

21 І сус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те!

And Jesus answering said to them, Verily I say unto you, If ye have faith, and do not doubt, not only shall ye do what to the fig-tree, but even if ye should say to this mountain, Be thou taken away and be thou cast into the sea, it shall come to pass.

22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.

And all things whatsoever ye shall ask in prayer, believing, ye shall receive.

23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?

And when he came into the temple, the chief priests and the elders of the people came to him teaching, saying, By what authority doest thou these things? and who gave thee this authority?

24 І сус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.

And Jesus answering said to them, I also will ask you one thing, which if ye tell me, I also will tell you by what authority I do these things:

25 І ванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили?

The baptism of John, whence was it? of heaven or of men? And they reasoned among themselves, saying, If we should say, Of heaven, he will say to us, Why then have ye not believed him?

26 А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.

but if we should say, Of men, we fear the crowd, for all hold John for a prophet.

27 І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.

And answering Jesus they said, We do not know. He also said to them, Neither do I tell you by what authority I do these things.

28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!

But what think ye? A man had two children, and coming to the first he said, Child, go to-day, work in vineyard.

29 А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.

And he answering said, I will not; but afterwards repenting himself he went.

30 І , прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.

And coming to the second he said likewise; and he answering said, I, sir, and went not.

31 К отрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.

Which of the two did the will of the father? They say, The first. Jesus says to them, Verily I say unto you that the tax-gatherers and the harlots go into the kingdom of God before you.

32 Б о прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.

For John came to you in the way of righteousness, and ye believed him not; but the tax-gatherers and the harlots believed him; but ye when ye saw repented not yourselves afterwards to believe him.

33 П ослухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

Hear another parable: There was a householder who planted a vineyard, and made a fence round it, and dug a winepress in it, and built a tower, and let it out to husbandmen, and left the country.

34 К оли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.

But when the time of fruit drew near, he sent his bondmen to the husbandmen to receive his fruits.

35 В инарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.

And the husbandmen took his bondmen, and beat one, killed another, and stoned another.

36 З нов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.

Again he sent other bondmen more than the first, and they did to them in like manner.

37 Н арешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.

And at last he sent to them his son, saying, They will have respect for my son.

38 А ле винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!

But the husbandmen, seeing the son, said among themselves, This is the heir; come, let us kill him and possess his inheritance.

39 І , схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

And they took him, and cast him forth out of the vineyard, and killed him.

40 О тож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?

When therefore the lord of the vineyard comes, what shall he do to those husbandmen?

41 В они кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.

They say to him, He will miserably destroy those evil, and let out the vineyard to other husbandmen, who shall render him the fruits in their seasons.

42 І сус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

Jesus says to them, Have ye never read in the scriptures, The stone which they that builded rejected, this has become the corner-stone: this is of Lord, and it is wonderful in our eyes?

43 Т ому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.

Therefore I say to you, that the kingdom of God shall be taken from you and shall be given to a nation producing the fruits of it.

44 І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.

And he that falls on this stone shall be broken, but on whomsoever it shall fall, it shall grind him to powder.

45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.

And the chief priests and the Pharisees, having heard his parables, knew that he spoke about them.

46 І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

And seeking to lay hold of him, they were afraid of the crowds, because they held him for a prophet.