1 А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,

When they came near to Jerusalem, and came to Bethsphage, to the Mount of Olives, then Jesus sent two disciples,

2 д о них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

saying to them, “Go into the village that is opposite you, and immediately you will find a donkey tied, and a colt with her. Untie them, and bring them to me.

3 А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.

If anyone says anything to you, you shall say, ‘The Lord needs them,’ and immediately he will send them.”

4 А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

All this was done, that it might be fulfilled which was spoken through the prophet, saying,

5 С кажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина.

“Tell the daughter of Zion, behold, your King comes to you, humble, and riding on a donkey, on a colt, the foal of a donkey.”

6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

The disciples went, and did just as Jesus commanded them,

7 В они привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.

and brought the donkey and the colt, and laid their clothes on them; and he sat on them.

8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.

A very great multitude spread their clothes on the road. Others cut branches from the trees, and spread them on the road.

9 А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!

The multitudes who went in front of him, and those who followed, kept shouting, “Hosanna to the son of David! Blessed is he who comes in the name of the Lord! Hosanna in the highest!”

10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?

When he had come into Jerusalem, all the city was stirred up, saying, “Who is this?”

11 А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!

The multitudes said, “This is the prophet, Jesus, from Nazareth of Galilee.”

12 П отому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.

Jesus entered into the temple of God, and drove out all of those who sold and bought in the temple, and overthrew the money changers’ tables and the seats of those who sold the doves.

13 І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.

He said to them, “It is written, ‘My house shall be called a house of prayer,’ but you have made it a den of robbers!”

14 І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.

The blind and the lame came to him in the temple, and he healed them.

15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,

But when the chief priests and the scribes saw the wonderful things that he did, and the children who were crying in the temple and saying, “Hosanna to the son of David!” they were indignant,

16 т а й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?

and said to him, “Do you hear what these are saying?” Jesus said to them, “Yes. Did you never read, ‘Out of the mouth of babes and nursing babies you have perfected praise?’”

17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.

He left them, and went out of the city to Bethany, and camped there.

18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

Now in the morning, as he returned to the city, he was hungry.

19 І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фіґове дерево зараз усохло.

Seeing a fig tree by the road, he came to it, and found nothing on it but leaves. He said to it, “Let there be no fruit from you forever!” Immediately the fig tree withered away.

20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фіґове дерево!...

When the disciples saw it, they marveled, saying, “How did the fig tree immediately wither away?”

21 І сус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те!

Jesus answered them, “Most certainly I tell you, if you have faith, and don’t doubt, you will not only do what was done to the fig tree, but even if you told this mountain, ‘Be taken up and cast into the sea,’ it would be done.

22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.

All things, whatever you ask in prayer, believing, you will receive.”

23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?

When he had come into the temple, the chief priests and the elders of the people came to him as he was teaching, and said, “By what authority do you do these things? Who gave you this authority?”

24 І сус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.

Jesus answered them, “I also will ask you one question, which if you tell me, I likewise will tell you by what authority I do these things.

25 І ванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили?

The baptism of John, where was it from? From heaven or from men?” They reasoned with themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ he will ask us, ‘Why then did you not believe him?’

26 А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.

But if we say, ‘From men,’ we fear the multitude, for all hold John as a prophet.”

27 І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.

They answered Jesus, and said, “We don’t know.” He also said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.

28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!

But what do you think? A man had two sons, and he came to the first, and said, ‘Son, go work today in my vineyard.’

29 А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.

He answered, ‘I will not,’ but afterward he changed his mind, and went.

30 І , прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.

He came to the second, and said the same thing. He answered, ‘I go, sir,’ but he didn’t go.

31 К отрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.

Which of the two did the will of his father?” They said to him, “The first.” Jesus said to them, “Most certainly I tell you that the tax collectors and the prostitutes are entering into God’s Kingdom before you.

32 Б о прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.

For John came to you in the way of righteousness, and you didn’t believe him, but the tax collectors and the prostitutes believed him. When you saw it, you didn’t even repent afterward, that you might believe him.

33 П ослухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

“Hear another parable. There was a man who was a master of a household, who planted a vineyard, set a hedge about it, dug a wine press in it, built a tower, leased it out to farmers, and went into another country.

34 К оли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.

When the season for the fruit came near, he sent his servants to the farmers, to receive his fruit.

35 В инарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.

The farmers took his servants, beat one, killed another, and stoned another.

36 З нов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.

Again, he sent other servants more than the first: and they treated them the same way.

37 Н арешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.

But afterward he sent to them his son, saying, ‘They will respect my son.’

38 А ле винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!

But the farmers, when they saw the son, said among themselves, ‘This is the heir. Come, let’s kill him, and seize his inheritance.’

39 І , схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

So they took him, and threw him out of the vineyard, and killed him.

40 О тож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?

When therefore the lord of the vineyard comes, what will he do to those farmers?”

41 В они кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.

They told him, “He will miserably destroy those miserable men, and will lease out the vineyard to other farmers, who will give him the fruit in its season.”

42 І сус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

Jesus said to them, “Did you never read in the Scriptures, ‘The stone which the builders rejected, the same was made the head of the corner. This was from the Lord. It is marvelous in our eyes?’

43 Т ому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.

“Therefore I tell you, God’s Kingdom will be taken away from you, and will be given to a nation producing its fruit.

44 І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.

He who falls on this stone will be broken to pieces, but on whomever it will fall, it will scatter him as dust.”

45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.

When the chief priests and the Pharisees heard his parables, they perceived that he spoke about them.

46 І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

When they sought to seize him, they feared the multitudes, because they considered him to be a prophet.