1 І посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

Solomon made an alliance with Pharaoh king of Egypt, and took Pharaoh’s daughter, and brought her into David’s city, until he had finished building his own house, Yahweh’s house, and the wall around Jerusalem.

2 Т а народ приносив жертви на пагірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.

However the people sacrificed in the high places, because there was not yet a house built for Yahweh’s name.

3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках.

Solomon loved Yahweh, walking in the statutes of David his father; except that he sacrificed and burned incense in the high places.

4 І пішов був цар до Ґів'ону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагірок. Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертівникові.

The king went to Gibeon to sacrifice there; for that was the great high place. Solomon offered a thousand burnt offerings on that altar.

5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі!

In Gibeon, Yahweh appeared to Solomon in a dream by night; and God said, “Ask for what I should give you.”

6 А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.

Solomon said, “You have shown to your servant David my father great loving kindness, because he walked before you in truth, in righteousness, and in uprightness of heart with you. You have kept for him this great loving kindness, that you have given him a son to sit on his throne, as it is today.

7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу.

Now, Yahweh my God, you have made your servant king instead of David my father. I am just a little child. I don’t know how to go out or come in.

8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту.

Your servant is among your people which you have chosen, a great people, that can’t be numbered or counted for multitude.

9 Д ай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?

Give your servant therefore an understanding heart to judge your people, that I may discern between good and evil; for who is able to judge this great people of yours?”

10 І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ.

This request pleased the Lord, that Solomon had asked this thing.

11 І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,

God said to him, “Because you have asked this thing, and have not asked for yourself long life, nor have you asked for riches for yourself, nor have you asked for the life of your enemies, but have asked for yourself understanding to discern justice;

12 т о ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

behold, I have done according to your word. Behold, I have given you a wise and understanding heart; so that there has been no one like you before you, and after you none will arise like you.

13 А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє.

I have also given you that which you have not asked, both riches and honor, so that there will not be any among the kings like you for all your days.

14 А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої!

If you will walk in my ways, to keep my statutes and my commandments, as your father David walked, then I will lengthen your days.”

15 І прокинувся Соломон, аж ось це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопалення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

Solomon awoke; and behold, it was a dream. Then he came to Jerusalem, and stood before the ark of Yahweh’s covenant, and offered up burnt offerings, offered peace offerings, and made a feast for all his servants.

16 І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його.

Then two women who were prostitutes came to the king, and stood before him.

17 І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі.

The one woman said, “Oh, my lord, I and this woman dwell in one house. I delivered a child with her in the house.

18 І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі.

The third day after I delivered, this woman delivered also. We were together. There was no stranger with us in the house, just us two in the house.

19 А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

This woman’s child died in the night, because she lay on it.

20 І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм...

She arose at midnight, and took my son from beside me, while your servant slept, and laid it in her bosom, and laid her dead child in my bosom.

21 І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він! І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила...

When I rose in the morning to nurse my child, behold, it was dead; but when I had looked at it in the morning, behold, it was not my son, whom I bore.”

22 А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий! А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий! І так сперечались вони перед царем.

The other woman said, “No; but the living one is my son, and the dead one is your son.” The first one said, “No; but the dead one is your son, and the living one is my son.” Thus they spoke before the king.

23 І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий.

Then the king said, “One says, ‘This is my son who lives, and your son is the dead;’ and the other says, ‘No; but your son is the dead one, and my son is the living one.’”

24 І сказав цар: Подайте мені меча! І принесли меча перед цареве обличчя.

The king said, “Get me a sword.” So they brought a sword before the king.

25 І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!...

The king said, “Divide the living child in two, and give half to the one, and half to the other.”

26 І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!... А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!...

Then the woman whose the living child was spoke to the king, for her heart yearned over her son, and she said, “Oh, my lord, give her the living child, and in no way kill him!” But the other said, “He shall be neither mine nor yours. Divide him.”

27 А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його. Вона його мати!

Then the king answered, “Give her the living child, and definitely do not kill him. She is his mother.”

28 І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

All Israel heard of the judgment which the king had judged; and they feared the king; for they saw that the wisdom of God was in him, to do justice.