1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

But on the first day of the week, at early dawn, they and some others came to the tomb, bringing the spices which they had prepared.

2 т а й застали, що камінь від гробу відвалений був.

They found the stone rolled away from the tomb.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

They entered in, and didn’t find the Lord Jesus’ body.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

While they were greatly perplexed about this, behold, two men stood by them in dazzling clothing.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Becoming terrified, they bowed their faces down to the earth. They said to them, “Why do you seek the living among the dead?

6 Н ема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

He isn’t here, but is risen. Remember what he told you when he was still in Galilee,

7 В ін казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

saying that the Son of Man must be delivered up into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again?”

8 І згадали вони ті слова Його!

They remembered his words,

9 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

returned from the tomb, and told all these things to the eleven, and to all the rest.

10 Т о були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Now they were Mary Magdalene, Joanna, and Mary the mother of James. The other women with them told these things to the apostles.

11 Т а слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

These words seemed to them to be nonsense, and they didn’t believe them.

12 П етро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

But Peter got up and ran to the tomb. Stooping and looking in, he saw the strips of linen lying by themselves, and he departed to his home, wondering what had happened.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

Behold, two of them were going that very day to a village named Emmaus, which was sixty stadia from Jerusalem.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

They talked with each other about all of these things which had happened.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

While they talked and questioned together, Jesus himself came near, and went with them.

16 О чі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

But their eyes were kept from recognizing him.

17 І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

He said to them, “What are you talking about as you walk, and are sad?”

18 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

One of them, named Cleopas, answered him, “Are you the only stranger in Jerusalem who doesn’t know the things which have happened there in these days?”

19 І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

He said to them, “What things?” They said to him, “The things concerning Jesus, the Nazarene, who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people;

20 Я к первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

and how the chief priests and our rulers delivered him up to be condemned to death, and crucified him.

21 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

But we were hoping that it was he who would redeem Israel. Yes, and besides all this, it is now the third day since these things happened.

22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

Also, certain women of our company amazed us, having arrived early at the tomb;

23 в они тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

and when they didn’t find his body, they came saying that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.

24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

Some of us went to the tomb, and found it just like the women had said, but they didn’t see him.”

25 Т оді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

He said to them, “Foolish men, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!

26 Ч и ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

Didn’t the Christ have to suffer these things and to enter into his glory?”

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

Beginning from Moses and from all the prophets, he explained to them in all the Scriptures the things concerning himself.

28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

They came near to the village, where they were going, and he acted like he would go further.

29 А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

They urged him, saying, “Stay with us, for it is almost evening, and the day is almost over.” He went in to stay with them.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

When he had sat down at the table with them, he took the bread and gave thanks. Breaking it, he gave to them.

31 Т оді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

Their eyes were opened, and they recognized him, and he vanished out of their sight.

32 І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

They said to one another, “Weren’t our hearts burning within us, while he spoke to us along the way, and while he opened the Scriptures to us?”

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

They rose up that very hour, returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and those who were with them,

34 я кі розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

saying, “The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon!”

35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

They related the things that happened along the way, and how he was recognized by them in the breaking of the bread.

36 І , як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

As they said these things, Jesus himself stood among them, and said to them, “Peace be to you.”

37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

But they were terrified and filled with fear, and supposed that they had seen a spirit.

38 В ін же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

He said to them, “Why are you troubled? Why do doubts arise in your hearts?

39 П огляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

See my hands and my feet, that it is truly me. Touch me and see, for a spirit doesn’t have flesh and bones, as you see that I have.”

40 І , промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

When he had said this, he showed them his hands and his feet.

41 І , як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

While they still didn’t believe for joy, and wondered, he said to them, “Do you have anything here to eat?”

42 В они ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

They gave him a piece of a broiled fish and some honeycomb.

43 І , взявши, Він їв перед ними.

He took them, and ate in front of them.

44 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

He said to them, “This is what I told you, while I was still with you, that all things which are written in the law of Moses, the prophets, and the psalms, concerning me must be fulfilled.”

45 Т оді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

Then he opened their minds, that they might understand the Scriptures.

46 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

He said to them, “Thus it is written, and thus it was necessary for the Christ to suffer and to rise from the dead the third day,

47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

and that repentance and remission of sins should be preached in his name to all the nations, beginning at Jerusalem.

48 А ви свідки того.

You are witnesses of these things.

49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

Behold, I send out the promise of my Father on you. But wait in the city of Jerusalem until you are clothed with power from on high.”

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

He led them out as far as Bethany, and he lifted up his hands, and blessed them.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

While he blessed them, he withdrew from them, and was carried up into heaven.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

They worshiped him, and returned to Jerusalem with great joy,

53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

and were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.