1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

El primer día de la semana, muy de mañana, fueron al sepulcro llevando las especias aromáticas que habían preparado, y algunas otras mujeres con ellas.

2 т а й застали, що камінь від гробу відвалений був.

Hallaron removida la piedra del sepulcro

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

y, entrando, no hallaron el cuerpo del Señor Jesús.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

Aconteció que estando ellas perplejas por esto, se pararon junto a ellas dos varones con vestiduras resplandecientes;

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

y como tuvieron temor y bajaron el rostro a tierra, les dijeron: —¿Por qué buscáis entre los muertos al que vive?

6 Н ема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

No está aquí, sino que ha resucitado. Acordaos de lo que os habló cuando aún estaba en Galilea,

7 В ін казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

diciendo: “Es necesario que el Hijo del hombre sea entregado en manos de hombres pecadores, y que sea crucificado y resucite al tercer día.”

8 І згадали вони ті слова Його!

Entonces ellas se acordaron de sus palabras,

9 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

y volviendo del sepulcro dieron nuevas de todas estas cosas a los once y a todos los demás.

10 Т о були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Eran María Magdalena, Juana y María, madre de Jacobo, y las demás con ellas, quienes dijeron estas cosas a los apóstoles.

11 Т а слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

Pero a ellos les parecían locura las palabras de ellas, y no las creyeron.

12 П етро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

Pedro, sin embargo, levantándose, corrió al sepulcro; y cuando miró dentro vio sólo los lienzos, y se fue a casa maravillándose de lo que había sucedido. En el camino a Emaús

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

Dos de ellos iban el mismo día a una aldea llamada Emaús, que estaba a sesenta estadios de Jerusalén.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

Hablaban entre sí de todas aquellas cosas que habían acontecido.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

Y sucedió que, mientras hablaban y discutían entre sí, Jesús mismo se acercó y caminaba con ellos.

16 О чі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

Pero los ojos de ellos estaban velados, para que no lo reconocieran.

17 І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

Él les dijo: —¿Qué pláticas son éstas que tenéis entre vosotros mientras camináis, y por qué estáis tristes?

18 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

Respondiendo uno de ellos, que se llamaba Cleofas, le dijo: —¿Eres tú el único forastero en Jerusalén que no has sabido las cosas que en ella han acontecido en estos días?

19 І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

Entonces él les preguntó: —¿Qué cosas? Y ellos le dijeron: —De Jesús nazareno, que fue varón profeta, poderoso en obra y en palabra delante de Dios y de todo el pueblo;

20 Я к первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

y cómo lo entregaron los principales sacerdotes y nuestros gobernantes a sentencia de muerte, y lo crucificaron.

21 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

Pero nosotros esperábamos que él fuera el que había de redimir a Israel. Sin embargo, además de todo, hoy es ya el tercer día que esto ha acontecido.

22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

Aunque también nos han asombrado unas mujeres de entre nosotros, las cuales antes del día fueron al sepulcro;

23 в они тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

como no hallaron su cuerpo, volvieron diciendo que también habían visto visión de ángeles, quienes dijeron que él vive.

24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

Y fueron algunos de los nuestros al sepulcro, y hallaron así como las mujeres habían dicho, pero a él no lo vieron.

25 Т оді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Entonces él les dijo: —¡Insensatos y tardos de corazón para creer todo lo que los profetas han dicho!

26 Ч и ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

¿No era necesario que el Cristo padeciera estas cosas y que entrara en su gloria?

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

Y comenzando desde Moisés y siguiendo por todos los profetas, les declaraba en todas las Escrituras lo que de él decían.

28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

Llegaron a la aldea adonde iban, y él hizo como que iba más lejos.

29 А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

Pero ellos lo obligaron a quedarse, diciendo: —Quédate con nosotros, porque se hace tarde y el día ya ha declinado. Entró, pues, a quedarse con ellos.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

Y aconteció que, estando sentado con ellos a la mesa, tomó el pan, lo bendijo, lo partió y les dio.

31 Т оді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

Entonces les fueron abiertos los ojos y lo reconocieron; pero él desapareció de su vista.

32 І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

Y se decían el uno al otro: —¿No ardía nuestro corazón en nosotros, mientras nos hablaba en el camino y cuando nos abría las Escrituras?

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

Levantándose en esa misma hora, volvieron a Jerusalén; y hallaron a los once reunidos y a los que estaban con ellos,

34 я кі розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

que decían: —Ha resucitado el Señor verdaderamente, y ha aparecido a Simón.

35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

Entonces ellos contaron las cosas que les habían acontecido en el camino, y cómo lo habían reconocido al partir el pan. Jesús se aparece a los discípulos

36 І , як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

Mientras aún hablaban de estas cosas, Jesús se puso en medio de ellos y les dijo: —¡Paz a vosotros!

37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

Entonces, espantados y atemorizados, pensaban que veían un espíritu.

38 В ін же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

Pero él les dijo: —¿Por qué estáis turbados y vienen a vuestro corazón estos pensamientos?

39 П огляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

Mirad mis manos y mis pies, que yo mismo soy. Palpad y ved, porque un espíritu no tiene carne ni huesos como veis que yo tengo.

40 І , промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

Y diciendo esto, les mostró las manos y los pies.

41 І , як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

Pero como todavía ellos, de gozo, no lo creían y estaban maravillados, les dijo: —¿Tenéis aquí algo de comer?

42 В они ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

Entonces le dieron un trozo de pescado asado y un panal de miel.

43 І , взявши, Він їв перед ними.

Él lo tomó y comió delante de ellos.

44 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

Luego les dijo: —Éstas son las palabras que os hablé estando aún con vosotros: que era necesario que se cumpliera todo lo que está escrito de mí en la Ley de Moisés, en los Profetas y en los Salmos.

45 Т оді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

Entonces les abrió el entendimiento para que comprendieran las Escrituras;

46 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

y les dijo: —Así está escrito, y así fue necesario que el Cristo padeciera y resucitara de los muertos al tercer día;

47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

y que se predicara en su nombre el arrepentimiento y el perdón de pecados en todas las naciones, comenzando desde Jerusalén.

48 А ви свідки того.

Vosotros sois testigos de estas cosas.

49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

Ciertamente, yo enviaré la promesa de mi Padre sobre vosotros; pero quedaos vosotros en la ciudad de Jerusalén hasta que seáis investidos de poder desde lo alto. La ascensión

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

Después los sacó fuera hasta Betania y, alzando sus manos, los bendijo.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

Aconteció que, mientras los bendecía, se separó de ellos y fue llevado arriba al cielo.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

Ellos, después de haberlo adorado, volvieron a Jerusalén con gran gozo;

53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

y estaban siempre en el Templo, alabando y bendiciendo a Dios. Amén.