1 М ій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

»Hijo mío, está atento a mi sabiduría e inclina tu oído a mi inteligencia,

2 щ об розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

para que guardes discreción y tus labios conserven la ciencia.

3 Б о крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

Los labios de la mujer extraña destilan miel y su paladar es más suave que el aceite,

4 т а гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

pero su final es amargo como el ajenjo, agudo como espada de dos filos.

5 ї ї ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Sus pies descienden a la muerte, sus pasos se dirigen al seol.

6 В она путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Sus caminos no son firmes: no los conoce, ni considera el camino de la vida.

7 Т ож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

»Ahora pues, hijos, escuchadme y no os apartéis de las razones de mi boca.

8 в іддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Aleja de ella tu camino y no te acerques a la puerta de su casa,

9 щ об слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

no sea que des tu honor a extraños, y tus años a alguien cruel;

10 щ об чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

o no sea que los extraños se sacien de tu fuerza, que tus trabajos queden en casa ajena

11 І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

y que gimas al final, cuando se consuma tu carne y todo tu cuerpo,

12 і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

y digas: “¡Cómo pude aborrecer el consejo? ¡Cómo pudo mi corazón menospreciar la reprensión?

13 І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

¡No escuché la voz de los que me instruían, ni a los que me enseñaban incliné mi oído!

14 Т рохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Casi en el colmo del mal he estado, en medio de la sociedad y de la congregación.”

15 П ий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

»Bebe el agua de tu propia cisterna, los raudales de tu propio pozo.

16 ч и ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

¿Acaso han de derramarse tus fuentes por las calles y tus corrientes de aguas por las plazas?

17 Н ехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Sean ellas para ti solo, no para los extraños que estén contigo.

18 Х ай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

¡Sea bendito tu manantial y alégrate con la mujer de tu juventud,

19 в она ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

cierva amada, graciosa gacela! Que sus caricias te satisfagan en todo tiempo y recréate siempre en su amor.

20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

¿Por qué, hijo mío, has de andar ciego con la mujer ajena y abrazar el seno de la extraña?

21 Б ож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Los caminos del hombre están ante los ojos de Jehová, y él considera todas sus veredas.

22 в ласні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Apresarán al malvado sus propias iniquidades, retenido será con las ligaduras de su pecado.

23 п омиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

Él morirá por falta de disciplina y errará por lo inmenso de su locura.