1 М ій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

My son, attend unto my wisdom, and bow thine ear to my understanding:

2 щ об розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

that thou mayest regard discretion, and that thy lips may keep knowledge.

3 Б о крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

For the lips of a strange woman drop as an honeycomb, and her mouth is smoother than oil:

4 т а гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

but her end is bitter as wormwood, sharp as a twoedged sword.

5 ї ї ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Her feet go down to death; her steps take hold on hell.

6 В она путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Lest thou shouldest ponder the path of life, her ways are moveable, that thou canst not know them.

7 Т ож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Hear me now therefore, O ye children, and depart not from the words of my mouth.

8 в іддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Remove thy way far from her, and come not nigh the door of her house:

9 щ об слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

lest thou give thine honour unto others, and thy years unto the cruel:

10 щ об чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

lest strangers be filled with thy wealth; and thy labours be in the house of a stranger;

11 І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

and thou mourn at the last, when thy flesh and thy body are consumed,

12 і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

and say, How have I hated instruction, and my heart despised reproof;

13 І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

and have not obeyed the voice of my teachers, nor inclined mine ear to them that instructed me!

14 Т рохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

I was almost in all evil in the midst of the congregation and assembly.

15 П ий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Drink waters out of thine own cistern, and running waters out of thine own well.

16 ч и ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Let thy fountains be dispersed abroad, and rivers of waters in the streets.

17 Н ехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Let them be only thine own, and not strangers’ with thee.

18 Х ай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Let thy fountain be blessed: and rejoice with the wife of thy youth.

19 в она ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

Let her be as the loving hind and pleasant roe; let her breasts satisfy thee at all times; and be thou ravished always with her love.

20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

And why wilt thou, my son, be ravished with a strange woman, and embrace the bosom of a stranger?

21 Б ож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

For the ways of man are before the eyes of the Lord, and he pondereth all his goings.

22 в ласні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

His own iniquities shall take the wicked himself, and he shall be holden with the cords of his sins.

23 п омиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

He shall die without instruction; and in the greatness of his folly he shall go astray.