1 Т оді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

Then came to Jesus scribes and Pharisees, which were of Jerusalem, saying,

2 Ч ого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

Why do thy disciples transgress the tradition of the elders? for they wash not their hands when they eat bread.

3 А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

But he answered and said unto them, Why do ye also transgress the commandment of God by your tradition?

4 Б о Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

For God commanded, saying, Honour thy father and mother: and, He that curseth father or mother, let him die the death.

5 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

But ye say, Whosoever shall say to his father or his mother, It is a gift, by whatsoever thou mightest be profited by me;

6 т о може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

and honour not his father or his mother, he shall be free. Thus have ye made the commandment of God of none effect by your tradition.

7 Л ицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

Ye hypocrites, well did Esaias prophesy of you, saying,

8 О ці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

This people draweth nigh unto me with their mouth, and honoureth me with their lips; but their heart is far from me.

9 Т а однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

But in vain they do worship me, teaching for doctrines the commandments of men.

10 І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

And he called the multitude, and said unto them, Hear, and understand:

11 Н е те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

not that which goeth into the mouth defileth a man; but that which cometh out of the mouth, this defileth a man.

12 Т оді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

Then came his disciples, and said unto him, Knowest thou that the Pharisees were offended, after they heard this saying?

13 А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

But he answered and said, Every plant, which my heavenly Father hath not planted, shall be rooted up.

14 З алишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

Let them alone: they be blind leaders of the blind. And if the blind lead the blind, both shall fall into the ditch.

15 А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

Then answered Peter and said unto him, Declare unto us this parable.

16 А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

And Jesus said, Are ye also yet without understanding?

17 Ч и ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

Do not ye yet understand, that whatsoever entereth in at the mouth goeth into the belly, and is cast out into the draught?

18 Щ о ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

But those things which proceed out of the mouth come forth from the heart; and they defile the man.

19 Б о з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

For out of the heart proceed evil thoughts, murders, adulteries, fornications, thefts, false witness, blasphemies:

20 О це те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

these are the things which defile a man: but to eat with unwashen hands defileth not a man.

21 І , вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

Then Jesus went thence, and departed into the coasts of Tyre and Sidon.

22 І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

And, behold, a woman of Canaan came out of the same coasts, and cried unto him, saying, Have mercy on me, O Lord, thou son of David; my daughter is grievously vexed with a devil.

23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

But he answered her not a word. And his disciples came and besought him, saying, Send her away; for she crieth after us.

24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

But he answered and said, I am not sent but unto the lost sheep of the house of Israel.

25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

Then came she and worshipped him, saying, Lord, help me.

26 А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

But he answered and said, It is not meet to take the children’s bread, and to cast it to dogs.

27 В она ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

And she said, Truth, Lord: yet the dogs eat of the crumbs which fall from their masters’ table.

28 Т оді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

Then Jesus answered and said unto her, O woman, great is thy faith: be it unto thee even as thou wilt. And her daughter was made whole from that very hour.

29 І , відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

And Jesus departed from thence, and came nigh unto the sea of Galilee; and went up into a mountain, and sat down there.

30 І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

And great multitudes came unto him, having with them those that were lame, blind, dumb, maimed, and many others, and cast them down at Jesus’ feet; and he healed them:

31 А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

insomuch that the multitude wondered, when they saw the dumb to speak, the maimed to be whole, the lame to walk, and the blind to see: and they glorified the God of Israel.

32 А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

Then Jesus called his disciples unto him, and said, I have compassion on the multitude, because they continue with me now three days, and have nothing to eat: and I will not send them away fasting, lest they faint in the way.

33 А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

And his disciples say unto him, Whence should we have so much bread in the wilderness, as to fill so great a multitude?

34 А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

And Jesus saith unto them, How many loaves have ye? And they said, Seven, and a few little fishes.

35 І Він ізвелів на землі посідати народові.

And he commanded the multitude to sit down on the ground.

36 І , взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

And he took the seven loaves and the fishes, and gave thanks, and brake them, and gave to his disciples, and the disciples to the multitude.

37 І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

And they did all eat, and were filled: and they took up of the broken meat that was left seven baskets full.

38 Ї дців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

And they that did eat were four thousand men, beside women and children.

39 І , відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

And he sent away the multitude, and took ship, and came into the coasts of Magdala.