1 П риповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,

The proverbs of Solomon the son of David, king of Israel;

2 щ об пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,

to know wisdom and instruction; to perceive the words of understanding;

3 щ об прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,

to receive the instruction of wisdom, justice, and judgment, and equity;

4 щ об мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.

to give subtilty to the simple, to the young man knowledge and discretion.

5 Х ай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,

A wise man will hear, and will increase learning; and a man of understanding shall attain unto wise counsels:

6 щ об пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.

to understand a proverb, and the interpretation; the words of the wise, and their dark sayings.

7 С трах Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.

The fear of the Lord is the beginning of knowledge: but fools despise wisdom and instruction.

8 П ослухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,

My son, hear the instruction of thy father, and forsake not the law of thy mother:

9 в они бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.

for they shall be an ornament of grace unto thy head, and chains about thy neck.

10 М ій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

My son, if sinners entice thee, consent thou not.

11 Я кщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,

If they say, Come with us, let us lay wait for blood, let us lurk privily for the innocent without cause:

12 ж ивих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!

let us swallow them up alive as the grave; and whole, as those that go down into the pit:

13 М и знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.

we shall find all precious substance, we shall fill our houses with spoil:

14 Ж еребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,

cast in thy lot among us; let us all have one purse:

15 с ину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,

my son, walk not thou in the way with them; refrain thy foot from their path:

16 б о біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

for their feet run to evil, and make haste to shed blood.

17 Б ож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:

Surely in vain the net is spread in the sight of any bird.

18 т о вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

And they lay wait for their own blood; they lurk privily for their own lives.

19 Т акі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

So are the ways of every one that is greedy of gain; which taketh away the life of the owners thereof.

20 К личе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

Wisdom crieth without; she uttereth her voice in the streets:

21 н а шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

she crieth in the chief place of concourse, in the openings of the gates: in the city she uttereth her words, saying,

22 Д оки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

How long, ye simple ones, will ye love simplicity? and the scorners delight in their scorning, and fools hate knowledge?

23 З верніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!

Turn you at my reproof: behold, I will pour out my spirit unto you, I will make known my words unto you.

24 Б о кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!

Because I have called, and ye refused; I have stretched out my hand, and no man regarded;

25 І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!

but ye have set at nought all my counsel, and would none of my reproof:

26 Т ож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.

I also will laugh at your calamity; I will mock when your fear cometh;

27 К оли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

when your fear cometh as desolation, and your destruction cometh as a whirlwind; when distress and anguish cometh upon you.

28 т оді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,

Then shall they call upon me, but I will not answer; they shall seek me early, but they shall not find me:

29 з а те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,

for that they hated knowledge, and did not choose the fear of the Lord:

30 н е хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!

they would none of my counsel: they despised all my reproof.

31 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,

Therefore shall they eat of the fruit of their own way, and be filled with their own devices.

32 б о відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!

For the turning away of the simple shall slay them, and the prosperity of fools shall destroy them.

33 А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!

But whoso hearkeneth unto me shall dwell safely, and shall be quiet from fear of evil.