1 І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,

And it came to pass afterward, that he went throughout every city and village, preaching and shewing the glad tidings of the kingdom of God: and the twelve were with him,

2 т а дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,

and certain women, which had been healed of evil spirits and infirmities, Mary called Magdalene, out of whom went seven devils,

3 і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

and Joanna the wife of Chuza Herod’s steward, and Susanna, and many others, which ministered unto him of their substance.

4 І , як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.

And when much people were gathered together, and were come to him out of every city, he spake by a parable:

5 О сь вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

A sower went out to sow his seed: and as he sowed, some fell by the way side; and it was trodden down, and the fowls of the air devoured it.

6 Д руге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

And some fell upon a rock; and as soon as it was sprung up, it withered away, because it lacked moisture.

7 А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.

And some fell among thorns; and the thorns sprang up with it, and choked it.

8 І нше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

And other fell on good ground, and sprang up, and bare fruit an hundredfold. And when he had said these things, he cried, He that hath ears to hear, let him hear.

9 З апитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?

And his disciples asked him, saying, What might this parable be?

10 А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.

And he said, Unto you it is given to know the mysteries of the kingdom of God: but to others in parables; that seeing they might not see, and hearing they might not understand.

11 О сь що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.

Now the parable is this: The seed is the word of God.

12 А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

Those by the way side are they that hear; then cometh the devil, and taketh away the word out of their hearts, lest they should believe and be saved.

13 А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.

They on the rock are they, which, when they hear, receive the word with joy; and these have no root, which for a while believe, and in time of temptation fall away.

14 А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

And that which fell among thorns are they, which, when they have heard, go forth, and are choked with cares and riches and pleasures of this life, and bring no fruit to perfection.

15 А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.

But that on the good ground are they, which in an honest and good heart, having heard the word, keep it, and bring forth fruit with patience.

16 А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.

No man, when he hath lighted a candle, covereth it with a vessel, or putteth it under a bed; but setteth it on a candlestick, that they which enter in may see the light.

17 Н емає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.

For nothing is secret, that shall not be made manifest; neither any thing hid, that shall not be known and come abroad.

18 Т ож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.

Take heed therefore how ye hear: for whosoever hath, to him shall be given; and whosoever hath not, from him shall be taken even that which he seemeth to have.

19 Д о Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.

Then came to him his mother and his brethren, and could not come at him for the press.

20 І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.

And it was told him by certain which said, Thy mother and thy brethren stand without, desiring to see thee.

21 А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!

And he answered and said unto them, My mother and my brethren are these which hear the word of God, and do it.

22 І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.

Now it came to pass on a certain day, that he went into a ship with his disciples: and he said unto them, Let us go over unto the other side of the lake. And they launched forth.

23 А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.

But as they sailed he fell asleep: and there came down a storm of wind on the lake; and they were filled with water, and were in jeopardy.

24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!

And they came to him, and awoke him, saying, Master, master, we perish. Then he arose, and rebuked the wind and the raging of the water: and they ceased, and there was a calm.

25 А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?

And he said unto them, Where is your faith? And they being afraid wondered, saying one to another, What manner of man is this! for he commandeth even the winds and water, and they obey him.

26 І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.

And they arrived at the country of the Gadarenes, which is over against Galilee.

27 І , як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.

And when he went forth to land, there met him out of the city a certain man, which had devils long time, and ware no clothes, neither abode in any house, but in the tombs.

28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!

When he saw Jesus, he cried out, and fell down before him, and with a loud voice said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of God most high? I beseech thee, torment me not.

29 Б о звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.

(For he had commanded the unclean spirit to come out of the man. For oftentimes it had caught him: and he was kept bound with chains and in fetters; and he brake the bands, and was driven of the devil into the wilderness.)

30 А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів.

And Jesus asked him, saying, What is thy name? And he said, Legion: because many devils were entered into him.

31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.

And they besought him that he would not command them to go out into the deep.

32 П асся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

And there was there an herd of many swine feeding on the mountain: and they besought him that he would suffer them to enter into them. And he suffered them.

33 А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.

Then went the devils out of the man, and entered into the swine: and the herd ran violently down a steep place into the lake, and were choked.

34 П астухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.

When they that fed them saw what was done, they fled, and went and told it in the city and in the country.

35 І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...

Then they went out to see what was done; and came to Jesus, and found the man, out of whom the devils were departed, sitting at the feet of Jesus, clothed, and in his right mind: and they were afraid.

36 С амовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.

They also which saw it told them by what means he that was possessed of the devils was healed.

37 І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.

Then the whole multitude of the country of the Gadarenes round about besought him to depart from them; for they were taken with great fear: and he went up into the ship, and returned back again.

38 А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

Now the man out of whom the devils were departed besought him that he might be with him: but Jesus sent him away, saying,

39 В ернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

Return to thine own house, and shew how great things God hath done unto thee. And he went his way, and published throughout the whole city how great things Jesus had done unto him.

40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.

And it came to pass, that, when Jesus was returned, the people gladly received him: for they were all waiting for him.

41 А ж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

And, behold, there came a man named Jairus, and he was a ruler of the synagogue: and he fell down at Jesus’ feet, and besought him that he would come into his house:

42 Б о він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.

for he had one only daughter, about twelve years of age, and she lay a dying. But as he went the people thronged him.

43 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,

And a woman having an issue of blood twelve years, which had spent all her living upon physicians, neither could be healed of any,

44 п ідійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!

came behind him, and touched the border of his garment: and immediately her issue of blood stanched.

45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.

And Jesus said, Who touched me? When all denied, Peter and they that were with him said, Master, the multitude throng thee and press thee, and sayest thou, Who touched me?

46 І сус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...

And Jesus said, Somebody hath touched me: for I perceive that virtue is gone out of me.

47 А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

And when the woman saw that she was not hid, she came trembling, and falling down before him, she declared unto him before all the people for what cause she had touched him, and how she was healed immediately.

48 В ін же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

And he said unto her, Daughter, be of good comfort: thy faith hath made thee whole; go in peace.

49 Я к Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!

While he yet spake, there cometh one from the ruler of the synagogue’s house, saying to him, Thy daughter is dead; trouble not the Master.

50 І сус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.

But when Jesus heard it, he answered him, saying, Fear not: believe only, and she shall be made whole.

51 П рийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.

And when he came into the house, he suffered no man to go in, save Peter, and James, and John, and the father and the mother of the maiden.

52 А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!

And all wept, and bewailed her: but he said, Weep not; she is not dead, but sleepeth.

53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

And they laughed him to scorn, knowing that she was dead.

54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!

And he put them all out, and took her by the hand, and called, saying, Maid, arise.

55 І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.

And her spirit came again, and she arose straightway: and he commanded to give her meat.

56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

And her parents were astonished: but he charged them that they should tell no man what was done.