1 І сус же на гору Оливну пішов.

Jesus went unto the mount of Olives.

2 А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

And early in the morning he came again into the temple, and all the people came unto him; and he sat down, and taught them.

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,

And the scribes and Pharisees brought unto him a woman taken in adultery; and when they had set her in the midst,

4 т а й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...

they say unto him, Master, this woman was taken in adultery, in the very act.

5 М ойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?

Now Moses in the law commanded us, that such should be stoned: but what sayest thou?

6 Ц е ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...

This they said, tempting him, that they might have to accuse him. But Jesus stooped down, and with his finger wrote on the ground, as though he heard them not.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...

So when they continued asking him, he lifted up himself, and said unto them, He that is without sin among you, let him first cast a stone at her.

8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...

And again he stooped down, and wrote on the ground.

9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...

And they which heard it, being convicted by their own conscience, went out one by one, beginning at the eldest, even unto the last: and Jesus was left alone, and the woman standing in the midst.

10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?

When Jesus had lifted up himself, and saw none but the woman, he said unto her, Woman, where are those thine accusers? hath no man condemned thee?

11 А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!

She said, No man, Lord. And Jesus said unto her, Neither do I condemn thee: go, and sin no more.

12 І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.

Then spake Jesus again unto them, saying, I am the light of the world: he that followeth me shall not walk in darkness, but shall have the light of life.

13 Ф арисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.

The Pharisees therefore said unto him, Thou bearest record of thyself; thy record is not true.

14 В ідповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.

Jesus answered and said unto them, Though I bear record of myself, yet my record is true: for I know whence I came, and whither I go; but ye cannot tell whence I come, and whither I go.

15 В и за тілом судите, Я не суджу нікого.

Ye judge after the flesh; I judge no man.

16 А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

And yet if I judge, my judgment is true: for I am not alone, but I and the Father that sent me.

17 Т а й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.

It is also written in your law, that the testimony of two men is true.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.

I am one that bear witness of myself, and the Father that sent me beareth witness of me.

19 І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.

Then said they unto him, Where is thy Father? Jesus answered, Ye neither know me, nor my Father: if ye had known me, ye should have known my Father also.

20 Ц і слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...

These words spake Jesus in the treasury, as he taught in the temple: and no man laid hands on him; for his hour was not yet come.

21 І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...

Then said Jesus again unto them, I go my way, and ye shall seek me, and shall die in your sins: whither I go, ye cannot come.

22 А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?

Then said the Jews, Will he kill himself? because he saith, Whither I go, ye cannot come.

23 І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

And he said unto them, Ye are from beneath; I am from above: ye are of this world; I am not of this world.

24 Т ому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.

I said therefore unto you, that ye shall die in your sins: for if ye believe not that I am he, ye shall die in your sins.

25 А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.

Then said they unto him, Who art thou? And Jesus saith unto them, Even the same that I said unto you from the beginning.

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.

I have many things to say and to judge of you: but he that sent me is true; and I speak to the world those things which I have heard of him.

27 А ле не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

They understood not that he spake to them of the Father.

28 Т ож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.

Then said Jesus unto them, When ye have lifted up the Son of man, then shall ye know that I am he, and that I do nothing of myself; but as my Father hath taught me, I speak these things.

29 А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.

And he that sent me is with me: the Father hath not left me alone; for I do always those things that please him.

30 К оли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

As he spake these words, many believed on him.

31 Т ож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,

Then said Jesus to those Jews which believed on him, If ye continue in my word, then are ye my disciples indeed;

32 і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!

and ye shall know the truth, and the truth shall make you free.

33 В они відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?

They answered him, We be Abraham’s seed, and were never in bondage to any man: how sayest thou, Ye shall be made free?

34 В ідповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.

Jesus answered them, Verily, verily, I say unto you, Whosoever committeth sin is the servant of sin.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

And the servant abideth not in the house for ever: but the Son abideth ever.

36 К оли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

If the Son therefore shall make you free, ye shall be free indeed.

37 З наю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

I know that ye are Abraham’s seed; but ye seek to kill me, because my word hath no place in you.

38 Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.

I speak that which I have seen with my Father: and ye do that which ye have seen with your father.

39 С казали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.

They answered and said unto him, Abraham is our father. Jesus saith unto them, If ye were Abraham’s children, ye would do the works of Abraham.

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

But now ye seek to kill me, a man that hath told you the truth, which I have heard of God: this did not Abraham.

41 В и робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.

Ye do the deeds of your father. Then said they to him, We be not born of fornication; we have one Father, even God.

42 А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

Jesus said unto them, If God were your Father, ye would love me: for I proceeded forth and came from God; neither came I of myself, but he sent me.

43 Ч ому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.

Why do ye not understand my speech? even because ye cannot hear my word.

44 В аш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.

Ye are of your father the devil, and the lusts of your father ye will do. He was a murderer from the beginning, and abode not in the truth, because there is no truth in him. When he speaketh a lie, he speaketh of his own: for he is a liar, and the father of it.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.

And because I tell you the truth, ye believe me not.

46 Х то з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?

Which of you convinceth me of sin? And if I say the truth, why do ye not believe me?

47 Х то від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.

He that is of God heareth God’s words: ye therefore hear them not, because ye are not of God.

48 В ідізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?

Then answered the Jews, and said unto him, Say we not well that thou art a Samaritan, and hast a devil?

49 І сус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.

Jesus answered, I have not a devil; but I honour my Father, and ye do dishonour me.

50 Н е шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.

And I seek not mine own glory: there is one that seeketh and judgeth.

51 П оправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!

Verily, verily, I say unto you, If a man keep my saying, he shall never see death.

52 І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

Then said the Jews unto him, Now we know that thou hast a devil. Abraham is dead, and the prophets; and thou sayest, If a man keep my saying, he shall never taste of death.

53 Ч и ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?

Art thou greater than our father Abraham, which is dead? and the prophets are dead: whom makest thou thyself?

54 І сус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

Jesus answered, If I honour myself, my honour is nothing: it is my Father that honoureth me; of whom ye say, that he is your God:

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.

yet ye have not known him; but I know him: and if I should say, I know him not, I shall be a liar like unto you: but I know him, and keep his saying.

56 О тець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.

Your father Abraham rejoiced to see my day: and he saw it, and was glad.

57 А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?

Then said the Jews unto him, Thou art not yet fifty years old, and hast thou seen Abraham?

58 І сус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Before Abraham was, I am.

59 І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.

Then took they up stones to cast at him: but Jesus hid himself, and went out of the temple, going through the midst of them, and so passed by.