1 Ч ого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Why do the heathen rage, and the people imagine a vain thing?

2 З емні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

The kings of the earth set themselves, and the rulers take counsel together, against the Lord, and against his anointed, saying,

3 П озриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Let us break their bands asunder, and cast away their cords from us.

4 А ле Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

He that sitteth in the heavens shall laugh: the Lord shall have them in derision.

5 В ін тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Then shall he speak unto them in his wrath, and vex them in his sore displeasure.

6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Yet have I set my king upon my holy hill of Zion.

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

I will declare the decree: the Lord hath said unto me, Thou art my Son; this day have I begotten thee.

8 Ж адай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Ask of me, and I shall give thee the heathen for thine inheritance, and the uttermost parts of the earth for thy possession.

9 Т и їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Thou shalt break them with a rod of iron; thou shalt dash them in pieces like a potter’s vessel.

10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Be wise now therefore, O ye kings: be instructed, ye judges of the earth.

11 С лужіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Serve the Lord with fear, and rejoice with trembling.

12 Ш ануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Kiss the Son, lest he be angry, and ye perish from the way, when his wrath is kindled but a little. Blessed are all they that put their trust in him.