1 Ч ого то племена бунтують, а народи задумують марне?

¿Por qué se amotinan los gentiles, y los pueblos piensan vanidad?

2 З емні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Estarán los reyes de la tierra, y príncipes consultarán unidos contra el SEÑOR, y contra su ungido, diciendo:

3 П озриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Rompamos sus coyundas, y echemos de nosotros sus cuerdas.

4 А ле Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

El que mora en los cielos se reirá; El Señor se burlará de ellos.

5 В ін тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Entonces hablará a ellos con su furor, y con su ira los conturbará.

6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Y yo envestí mi rey sobre Sion, el monte de mi santidad.

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

¶ Yo recitaré el decreto. El SEÑOR me ha dicho: Mi hijo eres tú; yo te engendré hoy.

8 Ж адай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Pídeme, y te daré por heredad los gentiles, y por posesión tuya los términos de la tierra.

9 Т и їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Los quebrantarás con vara de hierro; como vaso de alfarero los desmenuzarás.

10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

¶ Y ahora, reyes, entended; admitid castigo, jueces de la tierra.

11 С лужіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Servid al SEÑOR con temor; y alegraos con temblor.

12 Ш ануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Besad al Hijo, para que no se enoje, y perezcáis en el camino, cuando se encendiere de aquí a poco su furor. Bienaventurados todos los que en él confían.