1 Ч ого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Защо се разоряват народите, И племената намислюват суета?

2 З емні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Опълчват се земните царе, И управниците се наговарят заедно, Против Господа и против Неговия помазаник, като казват:

3 П озриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Нека разкъсаме връзките им, И нека отхвърлим от себе си въжетата им.

4 А ле Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Тоя, Който седи на небесата, ще се смее; Господ ще им се поругае.

5 В ін тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Това ще им продума в гнева Си, И в тежкото Си негодувание ще ги смути, казвайки:

6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Но Аз поставих Царя Си На Сион, светия Мой хълм.

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Аз ще изявя постановлението; Господ ми каза: Ти си Мой Син; Аз днес те родих.

8 Ж адай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Поискай от Мене и Аз ще ти дам народите за твое наследство, И земните краища за твое притежание.

9 Т и їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Ще ги съкрушиш с желязна тояга, Ще ги строшиш като грънчарски съд.

10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Сега, прочее, вразумете се, о царе; Научете се земни съдии.

11 С лужіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Слугувайте на Господа със страх, И радвайте се с трепет.

12 Ш ануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Целувайте Избраника, за да се не разгневи, Та погинете в пътя; Защото скоро ще пламне Неговият гняв. Блажени са всички, които се надяват на Него.