1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

А някой си човек на име Анания, с жена си Сапфира, продаде имот,

2 т а й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

и задържа нещо от цената, със знанието и на жена си и донесе една част и я сложи пред нозете на апостолите.

3 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

А Петър, рече: Анание, защо изпълни Сатана сърцето ти, да излъжеш Светия Дух и да задържиш от цената на нивата?

4 Х іба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

Додето стоеше непродадена не беше ли твоя? И след като се не бяха ли патите в твоя власт? Защо си намислил това нещо в сърцето си? Не си излъгал човеци, но Бога.

5 Я к Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

И Анания, като слушаше тия думи, падна и издъхна; и голям страх обзе всички, които чуха това.

6 Ю наки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

И по-младите мъже станаха, обвиха го, и го изнесоха па го погребаха.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

И като се минаха около три часа; влезе и жена му без да знае за станалото.

8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

И Петър я попита: Кажи ми, за толкова ли продадохте нивата? И тя рече за толкова.

9 Д о неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

А Петър и рече: защо се съгласихте да изкусите Господния Дух? Ето нозете на тия, които погребаха мъжа ти, са на вратата, и ще изнесат и тебе.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

И тя начаса падна до нозете му и издъхна; а момците като влязоха, намериха я мъртва и изнесоха я та я погребаха до мъжа й.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

И голям страх обзе цялата църква и всички, които чуха това.

12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

И чрез ръцете на апостолите ставаха много знамения и чудеса между людете, [и те всички бяха единодушни в Соломоновия Трем;

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

а от другите никой не смееше да се присъеднни към тях; людете обаче ги величаеха;

14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

и още по-голямо множество повярвали в Господа мъже и жени се прибавяха],

15 т ак що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

така щото даже изнасяха болните по улиците и ги слагаха на постелки и на легла, та, като заминаваше Петър, поне сянката му да засегне някого от тях.

16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

Събираше се още и множество от градовете около Ерусалим та носеха болни и измъчваните от нечисти духове и всички се изцеляваха.

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

Тогава станаха първосвещеникът и всички, които бяха с него, съставляващи Садукейската Секта, та изпълнени със завист,

18 і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

туриха ръце на апостолите и положиха ги в тъмница.

19 А ле Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

Но ангел от Господа през нощта отвори вратата на тъмницата та ги изведе и рече.

20 І діть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

Идете, застанете в храма та говорете на людете всичките думи на тоя живот.

21 Я к це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

Те, като чуха това на съмване влязоха в храма и поучаваха. А първосвещеникът дойде и ония, които бяха с него, и като свикаха синедриона и цялото старейшинство на Израиляните, пратиха в тъмницата да доведат апостолите.

22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

Но служителите, като отидоха, не ги намериха в тъмницата; и върнаха се та известиха, казвайки:

23 г оворячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

Тъмницата намерихме заключена твърде здраво, и стражарите да стоят при вратата; но като отворихме, не намерихме никого вътре.

24 Я к почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

А Началникът на храмовата стража и първосвещениците като чуха тия думи, бяха в недоумение поради тях, та се чудеха какво ще последва от това.

25 Т а прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

Но дойде някой си та им извести: Ето, човеците, които турихте в тъмницата, стоят в храма и поучават людете.

26 П ішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

Тогава отиде началникът със служителите и ги доведе, обаче без насилие; защото се бояха от людете, да не би да ги замерват с камъни.

27 П рипровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

И като ги доведоха, поставиха ги пред синедриона; и първосвещеникът ги попита, казвайки:

28 Ч и ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

Строго ви запретихме да не поучавате в това име; но ето, напълнили сте Ерусалим с учението си, и възнамерявате да докарате върху нас кръвта на тоя човек.

29 В ідповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

А Петър и апостолите в отговор рекоха: Подобава да се покоряваме на Бога, а не на човеците.

30 Б ог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

Бог на бащите ни възкреси Исуса, когото вие убихте като го повесихте на дърво.

31 Й ого Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

Него Бог, възвиси до десницата си за началник и спасител, да даде покаяние на Израиля и прощение на греховете.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

И ние сме свидетели за тия неща, както е и Светия дух, когото Бог даде на ония, които му се покоряват.

33 Я к зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

А те, като чуха това, късаха се от яд, и възнамеряваха да ги убият.

34 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

Но един фарисей на име Гамалиил, законоучител, почитан от всичките люде, се изправи в синедриона и заповяда да извадят вън апостолите за малко време;

35 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

и рече на събора: Израиляни, внимавайте добре какво ще направите на тия човеци.

36 Б о перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

Защото в предишни дни възстана Тевда и представяше себе си за голям човек, към когото се присъединиха около четиристотин м ъ ж е на брой, който биде убит, и всички, които му се покоряваха, се разпиляха и изчезнаха.

37 П ісля нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

След него възстана Галилеянинът Юда през времето на записването, и отвлече след себе си някои от людете; и той загина, и всички, които му се покоряваха, се разпръснаха.

38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

И сега ви казвам, Оттеглете се от тия човеци и оставете ги защото ако това намерение или това дело е от човеци, ще се повали;

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

но ако е от Бога, не ще можете го повали. Пазете се да не би да се намерите и богопротивници.

40 І , покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

И те го послушаха; и, като повикаха апостолите, биха ги, и заръчаха им да не говорят в Исусово име, и ги пуснаха.

41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

А те си отидоха от присъствието на синедриона, възрадвани задето се удостоиха да претърпят опозоряване за Исусовото име.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

И ни един ден не преставаха да поучават и да благовествуват и в храма и по къщите си, че Исус е Христос.