1 А Йов відповів та й сказав:

Тогава Иов в отговор рече:

2 У важно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Слушайте внимателно говоренето ми, И с това ме утешавайте.

3 П еретерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Потърпете ме, и аз ще говоря; А след като изговоря, присмивайте се.

4 Х іба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

За човека ли се оплаквам аз? А как да се не утесни духът ми?

5 О берніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Погледнете на мене, и почудете се, И турете ръка на устата си.

6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Само да си наумя тия въпроси ужасявам се, И трепет обзема снагата ми.

7 Ч ого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Защо живеят нечестивите, Остаряват; даже стават и много силни.

8 Н асіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Чадата им се утвърждават заедно с тях пред лицето им, И внуците им пред очите им.

9 Д оми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Домовете им са свободни от страх; И Божията тояга не е върху тях.

10 С пинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Говедата им се гонят и не напразно; Юницата им се тели, и не помята.

11 В они випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Пущат чадата си като овце; И децата им скачат.

12 В они голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Пеят при музиката на тъпанчето и арфата, И веселят се при звука на свирката.

13 П ровадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Прекарват дните си в благополучие; И в една минута слизат в гроба.

14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Все пак казват Богу: Оттегли се от нас, Защото не искаме да знаем пътищата Ти.

15 Щ о таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Що е Всемогъщият, та да Му служим? И какво се ползваме, като Го призоваваме?

16 Т а не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Ето, щастието им не е в тяхна ръка; Далеч да бъде от мене мъдруването на нечестивите!

17 Я к часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Колко често изгасва светилникът на нечестивите, И дохожда бедствието им върху тях! Бог им разпределя болезни в гнева Си.

18 В они будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Те са като плява пред вятъра, И като прах от плява, който вихрушката отвява.

19 Б ог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Думате, Бог пази наказанието на тяхното беззаконие за чадата им. По-добре нека въздаде на сами тях, за да го усещат;

20 Н ехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Собствените им очи нека видят гибелта им, И сами те нека пият от гнева на Всемогъщия.

21 Я ке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Защото какво наслаждение от дома си има нечестивият след себе си, Когато се преполови числото на месеците му?

22 Ч и буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Ще научи ли някой Бога на знание, Тъй като Той съди високите?

23 О цей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Един умира в пълно благополучие, Като е във всичко охолен и спокоен;

24 д іжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

Ребрата му са покрити с тлъстина, И костите му са напоени с мозък.

25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

А друг умира в душевна горест, Като никога не е ял с весело сърце.

26 т а порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Заедно лежат в пръстта, И червеи ги покриват.

27 Т ож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Ето, зная мислите ви И хитруванията ви за съсипването ми.

28 Б ож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Защото думате: Где е къщата на княза? И где е шатърът, гдето живееха нечестивите?

29 Т ож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Не сте ли попитали минаващите през пътя? И не разбирате ли бележитите им примери, -

30 щ о буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Че нечестивият се пази за ден на погибел, И че в ден на гняв ще бъде закаран?

31 Х то йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Кой ще изяви пред лицето му неговия път? И кой ще му въздаде за онова, което е сторил?

32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Но и той ще бъде донесен в гроба, И ще пази над гробницата си.

33 С киби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Буците на долината ще му бъдат леки; И всеки човек ще отиде подир него, Както безбройни са отишли преди него,

34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Как, прочее, ми давате празни утешения, Тъй като в отговорите ви остава само лъжа?