1 А Йов відповів та й сказав:

Então Jó respondeu:

2 У важно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Ouvi atentamente as minhas palavras; seja isto a vossa consolação.

3 П еретерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Sofrei-me, e eu falarei; e, havendo eu falado, zombai.

4 Х іба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

É porventura do homem que eu me queixo? Mas, ainda que assim fosse, não teria motivo de me impacientar?

5 О берніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Olhai para mim, e pasmai, e ponde a mão sobre a boca.

6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Quando me lembro disto, me perturbo, e a minha carne estremece de horror.

7 Ч ого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Por que razão vivem os ímpios, envelhecem, e ainda se robustecem em poder?

8 Н асіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Os seus filhos se estabelecem ã vista deles, e os seus descendentes perante os seus olhos.

9 Д оми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

As suas casas estão em paz, sem temor, e a vara de Deus não está sobre eles.

10 С пинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

O seu touro gera, e não falha; pare a sua vaca, e não aborta.

11 В они випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Eles fazem sair os seus pequeninos, como a um rebanho, e suas crianças andam saltando.

12 В они голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Levantam a voz, ao som do tamboril e da harpa, e regozijam-se ao som da flauta.

13 П ровадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Na prosperidade passam os seus dias, e num momento descem ao Seol.

14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Eles dizem a Deus: retira-te de nós, pois não desejamos ter conhecimento dos teus caminhos.

15 Щ о таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Que é o Todo-Poderoso, para que nós o sirvamos? E que nos aproveitará, se lhe fizermos orações?

16 Т а не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Vede, porém, que eles não têm na mão a prosperidade; esteja longe de mim o conselho dos ímpios!

17 Я к часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Quantas vezes sucede que se apague a lâmpada dos ímpios? que lhes sobrevenha a sua destruição? que Deus na sua ira lhes reparta dores?

18 В они будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

que eles sejam como a palha diante do vento, e como a pragana, que o redemoinho arrebata?

19 Б ог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Deus, dizeis vós, reserva a iniqüidade do pai para seus filhos, mas é a ele mesmo que Deus deveria punir, para que o conheça.

20 Н ехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Vejam os seus próprios olhos a sua ruina, e beba ele do furor do Todo-Poderoso.

21 Я ке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Pois, que lhe importa a sua casa depois de morto, quando lhe for cortado o número dos seus meses?

22 Ч и буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Acaso se ensinará ciência a Deus, a ele que julga os excelsos?

23 О цей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Um morre em plena prosperidade, inteiramente sossegado e tranqüilo;

24 д іжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

com os seus baldes cheios de leite, e a medula dos seus ossos umedecida.

25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Outro, ao contrário, morre em amargura de alma, não havendo provado do bem.

26 т а порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Juntamente jazem no pó, e os vermes os cobrem.

27 Т ож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Eis que conheço os vossos pensamentos, e os maus intentos com que me fazeis injustiça.

28 Б ож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Pois dizeis: Onde está a casa do príncipe, e onde a tenda em que morava o ímpio?

29 Т ож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Porventura não perguntastes aos viandantes? e não aceitais o seu testemunho,

30 щ о буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

de que o mau é preservado no dia da destruição, e poupado no dia do furor?

31 Х то йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Quem acusará diante dele o seu caminho? e quem lhe dará o pago do que fez?

32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Ele é levado para a sepultura, e vigiam-lhe o túmulo.

33 С киби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Os torrões do vale lhe são doces, e o seguirão todos os homens, como ele o fez aos inumeráveis que o precederam.

34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...

Como, pois, me ofereceis consolações vãs, quando nas vossas respostas só resta falsidade?