1 М олитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

Ouve, Senhor, a justa causa; atende ao meu clamor; dá ouvidos ã minha oração, que não procede de lábios enganosos.

2 В ід Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

Venha de ti a minha sentença; atendam os teus olhos ã eqüidade.

3 Т и випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

Provas-me o coração, visitas-me de noite; examinas-me e não achas iniqüidade; a minha boca não transgride.

4 а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

Quanto

5 З міцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

Os meus passos apegaram-se

6 Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

A ti, ó Deus, eu clamo, pois tu me ouvirás; inclina para mim os teus ouvidos, e ouve as minhas palavras.

7 п окажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

Faze maravilhosas as tuas beneficências, ó Salvador dos que ã tua destra se refugiam daqueles que se levantam contra eles.

8 Х орони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

Guarda-me como ã menina do olho; esconde-me, ã sombra das tuas asas,

9 в ід безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

dos ímpios que me despojam, dos meus inimigos mortais que me cercam.

10 Т овщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

Eles fecham o seu coração; com a boca falam soberbamente.

11 В ороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

Andam agora rodeando os meus passos; fixam em mim os seus olhos para me derrubarem por terra.

12 і з них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

Parecem-se com o leão que deseja arrebatar a sua presa, e com o leãozinho que espreita em esconderijos.

13 У стань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

Levanta-te, Senhor, detém-nos, derruba-os; livra-me dos ímpios, pela tua espada,

14 в ід людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

dos homens, pela tua mão, Senhor, dos homens do mundo, cujo quinhão está nesta vida. Enche-lhes o ventre da tua ira entesourada. Fartem-se dela os seus filhos, e dêem ainda os sobejos por herança aos seus pequeninos.

15 А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

Quanto a mim, em retidão contemplarei a tua face; eu me satisfarei com a tua semelhança quando acordar.