1 М олитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

استَمِعْ يا اللهُ إلَى مُطالَبَتِي بِالعَدلِ. أنصِتْ إلَى صَوْتِ استِغاثَتِي. أُقَدِّمُ إلَيكَ صَلاتِي مِنْ شَفَتَينِ لا غِشَّ فِيهِما.

2 В ід Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

مِنْ عِندِكَ يَأْتِي حَقِّي. عَيناكَ تَرَيانِ الحَقَّ.

3 Т и випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

أنتَ فَحَصْتَ قَلبِيَ. فَتَّشْتَنِي فِي اللَّيلِ. امتَحَنتَنِي فَلَمْ تَجِدْ فِيَّ لَوْماً. فَقَدْ عَزَمْتُ ألّا أُخْطِئَ بِفَمِي.

4 а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

عَلَى قَدْرِ طاقَتِي كَإنسانٍ، أطَعْتُ كَلامَ شَفَتَيكَ، لَكَي أتَجَنَّبَ دُرُوبَ العُنْفِ.

5 З міцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

فَلَيتَكَ تَحفَظُ خَطَواتِي فِي طُرُقِكَ، حَتَّى لا تَتَعَثَّرَ قَدَمايَ!

6 Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

دَعَوْتُكَ لِأنَّكَ تُجِيبُنِي يا اللهُ! أمِلْ إلَيَّ أُذُنَكَ. وَاسمَعْ كَلِماتِي!

7 п окажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

أظْهِرْ بِشَكلٍ عَجِيبٍ مَحَبَّتَكَ المُخلِصَةَ، يا مَنْ تُنقِذُ يَمِينُكَ الَّذِينَ يَلجَأُونَ إلَيكَ مِمَّنْ يَقُومُونَ ضِدَّهُمْ.

8 Х орони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

احفَظْنِي وَكَأنِّي حَدَقَةُ عَينِكَ! خَبِّئْنِي فِي ظِلِّ جَناحَيكَ،

9 в ід безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

مِنَ الأشرارِ الَّذِينَ يَسلِبُونَنِي! وَمِنْ أعدائِي اللَّدُودِينَ الَّذِينَ يُحاصِرُونَنِي!

10 Т овщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

أغلَقُوا قُلُوبَهُمْ عَنِ الشَّفَقَةِ! فَمُهُمْ يَنطُقُ بِالكِبرِياءِ.

11 В ороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

طارَدُونِي، وَقَدْ أحاطُوا بِي مُتَأهِّبِينَ لِطَرحِي أرْضاً!

12 і з них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

وَكَأنَّ عَدُوِّي أسَدٌ مُتَأهِّبٌ لِلانقِضاضِ عَلَى فَرِيسَتِهِ. كَشِبلٍ قَوِيٍّ يَتَرَبَّصُ.

13 У стань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

قُمْ يا اللهُ! تَصَدَّ لَهُ، وَأخْضِعْهُ! بِسَيفِكَ خَلِّصْنِي مَنْ ذَلِكَ الشِّرِّيرِ!

14 в ід людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

أزِلْهُمْ يا اللهُ بِيَدِكَ بِقُوَّتِكَ مِنْ هَذِهِ الدُّنيا! أزِلْهُمْ مِنْ أرْضِ الأحياءِ! أمّا الَّذِينَ تُعِزُّهُمْ، فَأعطِهِمْ وَفرَةً لِيَشبَعُوا، وَيَشبَعَ أولادُهُمْ، وَيَكتَفِي أحفادُهُمْ!

15 А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

أرَى وَجهَكَ بِالبِرِّ. وَسَأشْبَعُ حِينَ أستَيقِظُ عَلَى رُؤْيَةِ صُورَتِكَ.