1 Д ля дириґетна хору. Давидів. Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?

عَلَى اللهِ أتَّكِلُ. فَكَيفَ تَقُولُونَ لِي: «اهرُبْ كَعَصفُورٍ إلَى جَبَلِكَ!»

2 Б о ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти...

فَالأشرارُ يَختَبِئُونَ فِي الظَّلامِ، يَمُدُّونَ أقواسَهُمْ وَيُسَدِّدُونَ سِهامَهُمْ لِيُصِيبُوا أحشاءَ الإنسانِ المُستَقِيمِ.

3 Я к основи зруйновано, що тоді праведний зробить?

ماذا يَفعَلُ الصّالِحُونَ إذا هَوَتِ الأساساتُ؟

4 Г осподь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів!

اللهُ فِي هَيكَلِهِ المُقَدَّسِ. عَرشُ اللهِ فِي السَّماءِ وَهُوَ يَرَى كُلَّ ما يَفعَلُهُ البَشَرُ.

5 Г осподь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його!

يَمتَحِنُ اللهُ الصّالِحِينَ، لَكِنَّهُ يُبغِضُ الأشرارَ العُنَفاءَ،

6 В ін спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші.

وَيُمطِرُ عَلَيهِمْ ناراً وَكِبرِيتاً. وَرِيحٌ لافِحَةٌ هِيَ كُلُّ نَصِيبِهِمْ.

7 Б о Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!

اللهُ عادِلٌ وَيُحِبُّ الصّالِحِينَ. وَسَيُبصِرُ المُستَقِيمُونَ وَجْهَهُ.