1 С лово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавилонський, і все військо його, і всі царства землі, панування руки його, та всі народи воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його, кажучи:

وَجاءَتْ هَذِهِ الكَلِمَةُ إلَى إرْمِيا مِنَ اللهِ ، عِندَما كانَ نَبُوخَذْناصَّرُ مَلِكُ بابِلَ وَجَيشُهُ وَكُلُّ مَمالِكِ الأرْضِ الَّتِي سَيطَرَ عَلَيها وَكُلُّ شُعُوبِهِمْ يُحارِبُونَ مَدينَةَ القُدْسِ وَمُدُنِها.

2 Т ак говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звістиш йому: Так говорить Господь: Ось Я віддам оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю його огнем.

«هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ إلَهُ إسْرائِيلَ: ‹اذْهَبْ وَتَكَلَّمْ إلَى صِدْقِيّا مَلِكِ يَهُوذا، وَقُلْ لَهُ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: سَأُسَلِّمُ هَذِهِ المَدِينَةَ لِيَدِ مَلِكِ بابِلَ حَتَّى يُحرِقَها بِالنّارِ.

3 А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схоплений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти прийдеш.

وَأنتَ يا صِدْقِيّا لَنْ تَنجُوَ مِنْ يَدِهِ، لأنَّكَ سَتُمسَكُ وَتُسَلَّمُ لِيَدِهِ. سَتَرَى مَلِكَ بابِلَ عَيناً لِعَينٍ، وَسَيَتَكَلَّمُ مَعَكَ وَجهاً لِوَجهٍ، ثُمَّ سَتَذهَبُ إلَى بابِلَ.

4 А ле послухай Господнього слова, Седекіє, царю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча!

لَكِنِ اسْمَعْ كَلِمَةَ اللهِ يا صِدْقِيّا مَلِكَ يَهُوذا. هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ عَنكَ: لَنْ تَمُوتَ فِي المَعرَكَةِ،

5 У мирі помреш ти; і як палили на погребі батькам твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й О пане будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь.

لَكِنَّكَ سَتَمُوتُ بِسَلامٍ. وَكَما أحرَقُوا بَخُوراً لإكرامِ آبائِكَ، فَسَيُحرِقُونَ لَكَ وَسَيَنُوحُونَ عَلَيكَ وَيَقُولُونَ: ‹آهٍ يا مَولايَ.› فَأنا قَدْ تَكَلَّمْتُ.» يَقُولُ اللهُ.

6 І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова в Єрусалимі.

فَتَكَلَّمَ إرْمِيا النَّبِيُّ بِكُلِّ هَذا الكَلامِ إلَى المَلِكِ صِدْقِيّا مَلِكِ يَهُوذا فِي مَدينَةِ القُدْسِ.

7 А військо вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залишилися серед Юдиних міст містами твердинними.

بَينَما كانَ جَيشُ بابِلَ يُحارِبُ مَدينَةَ القُدْسِ وَمَدينَتِي يَهُوذا اللَّتِينِ بَقِيَتا، أي لَخِيشَ وَعَزِيقَةَ – وَهُما المَدِينَتانِ الوَحِيدَتانِ الحَصِينَتَانِ الباقِيَتانِ مِنْ مُدُنِ يَهُوذا. الشَّعبِ يكسِرُ العهد

8 С лово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був заповіта з усім народом, що в Єрусалимі, щоб оголосити їм волю,

هَذِهِ هِيَ الكَلِمَةُ الَّتِي جاءَتْ إلَى إرْمِيا مِنَ اللهِ ، بَعدَ أنْ قَطَعَ المَلِكُ صِدْقِيّاً عَهداً مَعَ كُلِّ الشَّعبِ الَّذِي كانَ فِي مَدينَةِ القُدْسِ بِأنْ يأمُرَ بِعِتْقِهِمْ.

9 щ об кожен відпустив раба свого, і кожен свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не поневолював свого брата юдея.

فَكانَ عَلَى كُلِّ واحِدٍ أنْ يُعتِقَ عَبِيدَهُ وَإماءَهُ العِبرانِيِّينَ، حَتَّى لا يَستَعبِدَ اليَهُودِيُّ أخاهُ اليَهُودِيَّ.

10 І послухалися всі князі та ввесь народ, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен свою невільницю, вільними, щоб більш не неволити їх. І вони послухалися, і повідпускали.

فَأطاعَ هَذا القَرارَ جَميعُ الرُّؤَساءِ وَجَميعُ الشَّعبِ. وَتَعَهَّدُوا بِإطلاقِ العَبِيدَ وَالجَواريَ، وَبِأنْ لا يَستَعبِدُوا مِنهُمْ أحَداً فِيما بَعْدُ.

11 А ле потому вони знову вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпускали були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць.

لَكِنَّهُمْ عادُوا وَاستَعبَدُوا العَبِيدِ وَالجَوارِيَ الَّذِينَ كانُوا قَدْ أعتَقُوهُمْ، فَجَعَلُوهُمْ تَحتَ العُبُودِيَّةِ مِنْ جَديدٍ.

12 І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи:

وَجاءَتْ كَلِمَةُ اللهِ إلَى إرْمِيا فَقالَ:

13 Т ак говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського краю, з дому рабства, кажучи:

«هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ القَدِيرُ، إلَهُ إسْرائِيلَ: ‹قَدْ قَطَعْتُ عَهداً مَعَ آبائِكَ عِندَما أخرَجتُهُمْ مِنْ أرْضِ مِصرَ حَيثُ كانُوا عَبِيداً، وَقُلْتُ لَهُمْ:

14 З кінцем семи років відпустите кожен свого брата єврея, що буде проданий тобі й послужить тобі шість років, і відпустиш його вільним від себе. Та не слухалися Мене ваші батьки, і не прихилили свого уха до цього.

‹فِي نِهايَةِ كُلِّ سَبعِ سِنِينَ عَلَى كُلِّ واحِدٍ أنْ يُعتِقَ أخاهُ العِبرانِيَّ الَّذِي بِيعَ لَهُ. يَنْبَغِي أنْ يَخدِمَكَ سِتَّ سِنِينَ ثُمَّ يُطلَقُ حُرّاً. وَلَكِنَّ آباؤُكُمْ لَمْ يُطِيعُونِي وَلَمْ يَفَتَحُوا آذانَهُمْ لِي.

15 А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кликалось Ім'я Моє.

لَكِنَّكُمُ اليَومَ تُبْتُمْ وَعَمِلتُمْ ما هُوَ صالِحٌ أمامِي، إذْ أعتَقَ أحَدُكُمُ الآخَرَ. وَقَدْ قَطَعْتُمْ عَهداً أمامِيَ فِي البَيتِ الَّذِي يَحمِلُ اسْمِيَ.

16 Т а ви знову збезчестили Ім'я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями.

لَكِنَّكُمْ عُدتُمْ وَنَجَّستُمُ اسْمِيَ، إذْ أرجَعَ كُلُّ واحِدٍ مِنكُمْ عَبدَهُ وَأمَتَهُ الَّذِينَ أطلَقُوهُمْ أحراراً، لأنَّ هَذا ما رَغِبُوا بِهِ، وَقَدْ أخضَعتُمُوهُمْ لِيَكُونُوا لَكُمْ عَبِيداً وَجَوارِيَ.›»

17 Т ому так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я говорить Господь оголошу вам волю до меча, до моровиці й до голоду, і віддам вас на пострах для всіх царств землі!...

لِذَلِكَ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: «لَمْ تُطِيعُونِي بإطلاقِ إبناءِ شَعبِكُمْ، فَأنا إذَنْ سَأُطلِقُكُمْ،» يَقُولُ اللهُ ، «سَأُطلِقُكُمْ لِلسَّيفِ وَالوَبَاءِ وَالجُوعِ، وَسَأجعَلُكُمْ عِبرَةً تُرْعِبُ جَميعَ مَمالِكِ الأرْضِ.

18 І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надвоє теля та перейшли між його кавалками,

سَأجعَلُ الرِّجالَ الَّذِينَ نَقَضُوا عَهدِي وَلَمْ يُحافِظُوا عَلَى كَلامِ العَهدِ الَّذِي قَطَعُوهُ أمامِي، كَالبَقَرَةِ الَّتِي قَطَعُوها مِنَ الوَسَطِ وَاجتازُوا بَينَ نِصفَيها.

19 т акож князів Юди та князів Єрусалиму, евнухів і священиків, та ввесь народ Краю, що проходили поміж кавалками цього теляти,

يَنطَبِقُ هَذا عَلَى رُؤَساءِ يَهُوذا وَرُؤَساءِ القُدْسِ وَالخُدّامِ وَالكَهَنَةِ وَعَلَى كُلِّ شَعبِ الأرْضِ الَّذِينَ اجتازُوا بَينَ نِصفَيِّ البَقَرَةِ.

20 т о Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане падло їхнє стервом для птаства небесного та для земної звірини...

سَأُسَلِّمُهُمْ إلَى يَدِ أعدائِهِمْ وَيَدِ الَّذِينَ يُرِيدُونَ قَتلَهُمْ. وَسَتَكُونُ جُثَثُهُمْ طَعاماً لِطُيُورِ السَّماءِ وَوُحُوشِ الأرْضِ.

21 А Седекію, царя Юдиного, та його князів віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку війська вавилонського царя, що відходить від вас.

سَأُسَلِّمُ صِدْقِيّا مَلِكَ يَهُوذا وَرُؤَساءَهُ إلَى يَدِ أعدائِهِمْ وَلِيَدِ الَّذِينَ يُرِيدُونَ قَتلَهُمْ، وَلِيَدِ جَيشِ مَلِكِ بابِلَ الَّذِي انسَحَبَ عَنكُمْ.

22 О сь Я накажу, говорить Господь, і верну їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобудуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спустошення, і не буде в них мешканця!...

سَأُعطِي أمراً،» يَقُولُ اللهُ ، فَأُعِيدُهُمْ إلَى هَذِهِ المَدِينَةِ، وَسَيُحارِبُونَها وَيَفتَحُونَها وَيَحرِقُونَها بِالنّارِ. وَسَأُحَوِّلُ مُدُنَ يَهُوذا إلَى خَرابٍ بِلا ساكِنٍ فِيها.»