1 Б лаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!

هَنِيئاً لِمَنْ يَعِيشُونَ فِي طَهارَةٍ، الَّذِينَ يَتَّبِعُونَ تَعالِيمَ اللهِ.

2 Б лаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,

هَنِيئاً لِمَنْ يَحفَظُونَ وَصاياهُ، وَيَطلُبُونَهُ مِنْ كُلِّ قُلُوبِهِمْ.

3 і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!

لا يَصنَعُونَ الشَّرَّ أبَداً. بَلْ يَتَّبِعُونَ طُرُقَهُ.

4 Т и видав накази Свої, щоб виконувати пильно.

أعطَيتَنا وَصاياكَ، وَأمَرتَنا بِأنْ نَحفَظَها بِدِقَّةٍ.

5 К оли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,

آهِ، لَيتَنِي كُنتُ أكثَرَ ثَباتاً فِي حِفظِ شَرائِعِكَ.

6 н е буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!

حَينَئِذٍ لا أخْجَلُ بَلْ أتَأمَّلُ جَميعَ وَصاياكَ.

7 Щ ирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.

مِنْ قَلبٍ نَقِيٍّ أحمَدُكَ لأنَّكَ عَلَّمتَنِي أحكامَكَ المُنصِفَةَ.

8 Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!

لا تَترُكنِي طَوِيلاً لأنِّي أُطِيعُ شَرائِعَكَ حَقّاً. — ب —

9 Ч им додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!

كَيفَ يُنَقِّي الشّابُّ نَفسَهُ؟ بِحِفْظِهِ وَصاياكَ.

10 Ц ілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!

مِنْ كُلِّ قَلبِي أطلُبُكَ، فَاحفَظْنِي مِنْ أنْ أضِلَّ عَنْ وَصاياكَ.

11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.

خَزَّنتُ كَلامَكَ فِي قَلبِي لِئَلّا أُخطِئَ إلَيكَ.

12 Б лагословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!

تَبارَكْ، يا اللهُ. عَلِّمْنِي شَرائِعَكَ.

13 У стами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.

بِشَفَتَيَّ أُخبِرُ بِكُلِّ الأحكامِ الخارِجَةِ مِنْ فَمِكَ.

14 З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.

بِوَصايا عَهدِكَ أُسَرُّ، كَمَنْ يَبتَهِجُ بِثَروَةٍ عَظِيمَةٍ.

15 П ро накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.

أحكامُكَ أتَأمَّلُها وَطُرُقُكَ بِحِرصٍ أفحَصُها.

16 Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!

شَرائِعُكَ لَذَّتِي، وَلا أنْسَى كَلامَكَ أبَداً. — ج —

17 С воєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!

كافِئْ عَبدَكَ بِسَخاءٍ، فَأحيا وَأحفَظَ وَصاياكَ.

18 В ідкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!

افتَحْ عَينَيَّ حَتَّى أرَى عَجائِبَ تَعالِيمِكَ.

19 Н а землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!

غَرِيبٌ أنا فِي هَذِهِ الأرْضِ، فَلا تُخْفِ وَصاياكَ عَنِّي.

20 О мліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу...

تَلتَهِبُ نَفسِي شَوقاً إلَى أحكامِ شَرِيعَتِكَ فِي كُلِّ حِينٍ.

21 Н асварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.

أنتَ تُوَبِّخُ المُتَكَبِّرِينَ الَّذِينَ يَضِلُّونَ عَنْ وَصاياكَ. مَلعُونُونَ هُمْ!

22 В ідверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!

حَفِظْتُ عَهدَكَ، فَانزِعْ عَنِّي الهُزءَ وَالازدِراءَ.

23 Т еж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,

قادَةٌ قَدْ يَجلِسُونَ لِيَتَآمَرُوا عَلَيَّ، وَأنا عَبدَكَ أتَامَّلُ فِي أحكامِكَ.

24 і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!

أتَلَذَّذُ بِوَصايا عَهدِكَ. تَعالِيمُكَ هِيَ نَصائِحِي. — د —

25 Д уша моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!

أمّا الآنَ، فَأنا عَلَى وَشَكِ المَوتِ، فَأحْيِنِي كَوَعدِكَ.

26 П ро дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!

لَكَ اعتَرَفتُ بِطُرُقِي فَاسْتَجَبْتَ. فَعَلِّمنِي أحكامَكَ.

27 Д ай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.

فَهِّمْنِي كَيفَ أحفَظُ وَصاياكَ، وَسَأتَأمَّلُ فِي أعْمالِكَ العَجِيبَةِ.

28 Р озпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!

مُتعَبٌ وَكَئِيبٌ أنا، فَارفَعْنِي بِحَسَبِ وَعدِكَ.

29 Д орогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!

مِنَ الطُّرُقِ المُخادِعَةِ احفَظْنِي، وَأنعِمْ عَلَيَّ بِشَرِيعَتِكَ.

30 Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.

اختَرتُ أنْ أكُونَ وَفِيّاً لَكَ، أتَفَحَّصُ بِدِقَّةٍ أحكامَكَ.

31 Д о свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!

بِعَهدِكَ تَعَلَّقتُ، يا اللهُ ، فَلا تُذِلَّنِي!

32 Б уду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.

طاعَةُ وَصاياكَ مُتعَتِي لأنَّكَ تُفَرِّحُ قَلبِي! — ه —

33 П уть Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!

يا اللهُ ، عَلِّمْنِي شَرائِعَكَ وَبِثَباتٍ سَأتبَعُها.

34 Д ай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!

أعطِنِي فَهماً لأُطِيعَ تَعالِيمَكَ، لِكَي أتبَعَها مِنَ القَلبِ.

35 П ровадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.

اهدِنِي عَبرَ سُبُلِ وَصاياكَ لأنِّي بِها أتَلَذَّذُ.

36 С ерце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.

حَوِّلْ قَلبِي إلَى وَصايا عَهدِكَ، لا إلَى الغِنَى وَالمَكْسَبِ.

37 В ідверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!

حَوِّلْ عَينَيَّ عَنِ التَّوافِهِ. أعِنِّي فَأحيا كَما تُرِيدُ.

38 Д ля Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.

احفَظْ وُعُودَكَ لِي، أنا عَبدَكَ، تِلكَ الوُعُودَ الَّتِي تَجْعَلُ النّاسَ يُوَقِّرُونَكَ.

39 В ідверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.

انزَعِ العارَ الَّذِي أخشاهُ، لأنَّ أحكامَ شَرِيعَتِكَ صالِحَةٌ.

40 О сь я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!

ها أنا أتُوقُ لِشَرائِعِكَ، فَأرِنِي مَراحِمَكَ لِكَي أحيا! — و —

41 і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,

أرِنِي يا اللهُ رَحمَتَكَ وَمَحَبَّتَكَ. أنقِذنِي كَوَعدِكَ.

42 і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!

عِندَئِذٍ سَأُجاوِبُ الَّذِينَ يُعيِّرُونَنِي، لأنِّي بِكَلامِكَ أثِقُ!

43 і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!

أعِنِّي فَأتَكَلَّمَ دَوماً بِحَقِّ كَلِمَتِكَ، فَإنِّي عَلَى أحكامِكَ مُتَوَكِّلٌ.

44 А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!

إلَى الأبَدِ وَالدَّهرِ سَأتَّبِعُ أحكامَكَ.

45 і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.

لأنِّي فِي رُحْبٍ سَأحيا، لأنِّي أسعَى إلَى حِفظِ أحكامِكَ.

46 і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!

سَأُحَدِّثُ مُلُوكاً بِعَهدِكَ بِجَسارَةٍ وَبِلا خَجَلٍ.

47 і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,

وَبِوَصاياكَ الَّتِي أُحِبُّ سَأتَلَذَّذُ.

48 і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!

أقسَمْتُ عَلَى الوَلاءِ لِوَصاياكَ الَّتِي أُحِبُّ، وَسَأتَفَكَّرُ فِي شَرائِعِكَ. — ز —

49 П ам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.

اذكُرْ وَعدَكَ لِي، أنا عَبدَكَ، فَلِي بِهِ رَجاءٌ.

50 Ц е розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.

فِي مُعاناتِي، هَذِهِ هِيَ تَعزِيَتِي. وُعُودُكَ تُحيِينِي!

51 Г ордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!

المُتَكَبِّرُونَ سَخِرُوا بِي كَثِيراً، لَكِنِّي لا أنْحَرِفُ عَنْ وَصاياكَ أبَداً.

52 Т вої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію!

أحكامُكَ القَدِيمَةُ، يا اللهُ ، أذكُرُها، فَأتَعَزَّى.

53 Б уря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!

يُخِيفُنِي أُولَئِكَ الأشرارُ، الَّذِينَ تَرَكُوا تَعالِيمَكَ.

54 С піви для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.

كَالمُوسِيقَى فِي بَيتِي هِيَ شَرائِعُكَ.

55 Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!

فِي اللَّيلِ أتَذَكَّرُ اسْمَكَ يا اللهُ ، وَشَرِيعَتَكَ أحفَظُ.

56 О це сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.

يَحدُثُ هَذا لِي، لأنِّي أحفَظُ أحكامَكَ. — ح —

57 Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.

أنتَ نَصِيبِي يا اللهُ. لِذا صَمَّمتُ أنْ أُطِيعَ وَصاياكَ.

58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!

بِكُلِّ كَيانِي أشتَهِي أنْ أخدِمَكَ، فَارحَمْنِي كَوَعدِكَ.

59 Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.

تَأمَّلتُ خَطَواتِي، لِكَي أُعِيدَها إلَى شَرائِعِكَ.

60 Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.

سارَعتُ إلَى حِفظِ وَصاياكَ وَلَمْ أُبطِئْ.

61 Т енета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.

مَصائِدُ الأشرارِ تَتَرَبَّصُ بِي، لَكِنِّي لا أنسَى أبَداً تَعالِيمَكَ.

62 О півночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.

فِي مُنتَصَفِ اللَّيلِ أصحُو، وَأنهَضُ لأشكُرَكَ عَلَى عَدلِ أحكامِكَ.

63 Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!

صَدِيقٌ أنا لِكُلِّ عابِدِيكَ الَّذِيِنَ يَهابُونَكَ، صَدِيقٌ لِكُلِّ الَّذِينَ يَحفَظُونَ وَصاياكَ.

64 М илосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!

رَحمَتُكَ، يا اللهُ ، تَملأُ الأرْضَ. عَلِّمْنِي شَرائِعَكَ. — ط —

65 Т и з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.

كُنْتَ، يا اللهُ ، كَرِيماً مَعَ عَبدِكَ، تَماماً كَوَعدِكَ.

66 Н авчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!

عَلِّمْنِي التَّعَقُّلَ وَالمَعرِفَةَ، لأنِّي بِوَصاياكَ أثِقُ.

67 Д оки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.

فَقَبلَ أنْ أعانيَ مِنَ الذُلِّ، كُنْتُ قَدْ تِهْتُ عَنْكَ. أمّا الآنَ فَسأُطيعُ كَلامَكَ.

68 Т и добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!

كَرِيمٌ أنتَ وَصانِعٌ خَيْراً مَعَ النّاسِ، فَعَلِّمنِي وَصاياكَ.

69 Г ордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.

المُتَفاخِرُونَ حاكُوا حَولِي كَذِباً، غَيرَ أنِّي حَفِظتُ وَصاياكَ مِنَ القَلبِ.

70 З робилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.

أغبِياءُ هُمْ! أمّا أنا فَأتَلَذَّذُ بِتَعالِيمِكَ.

71 Д обре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!

حَسَنٌ أنِّنَي تَذَلَّلْتُ، إذْ تَعَلَّمتُ شَرائِعَكَ.

72 Л іпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.

صالِحَةٌ هِيَ تَعالِيمُكَ لِي. هِيَ أثمَنُ مِنْ ألفِ قِطعَةٍ مِنَ الذَّهَبِ وَالفِضَّةِ. — ي —

73 Р уки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!

يَداكَ صَنَعَتانِي وَهُما تَسنِدانِنِي. أعِنِّي فَأتَعَلَّمَ وَأفهَمَ وَصاياكَ.

74 Х то боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!

خائِفُوكَ يَرَونَنِي فَيَفرَحُونَ، لأنِّي عَلَى كَلِمَتِكَ أتَّكِلُ.

75 З наю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.

يَقِينِي، يا اللهُ ، أنَّ أحكامَكَ مُنصِفَةٌ، وَأنَّ عِقابَكَ لِي كانَ صَواباً.

76 Н ехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.

أمّا الآنَ فَعَزِّنِي بِرَحمَتِكَ. كَما وَعَدتَ عَبدَكَ.

77 Н ехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.

لِتُقابِلْنِي رَحمَتُكَ فَأحيا فَأنا أتَلَذَّذُ بِتَعالِيمِكَ.

78 Н ехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.

لِيُخزَ هَؤُلاءِ المُنتَفِخُونَ لأنَّهُمْ ظُلماً اتَّهَمُونِي. أمّا أنا فَتَأمَّلتُ فَرائِضَكَ.

79 Д о мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.

لِيتَ عابِدِيكَ وَعارِفِي عَهدِكَ يَرجِعُونَ إلَيَّ.

80 Н ехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!

أعِنِّي فَأُخْلِصَ لِشَرائِعِكَ، فَلا أُخزَى أبَداً. — ك —

81 Д уша моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!

أتَحَرَّقُ شَوقاً لِخَلاصِكَ. مُنتَظِرٌ أنا واضِعاً فِي كَلامِكَ رَجائِي!

82 З а словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?...

كَلَّتْ عَينايَ انتِظاراً لأمرِكَ، فَمَتَى سَتُعَزِّينِي؟

83 Х оч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.

حَتَّى عِندَما أُصبِحُ عَجُوزاً كَإناءِ خَمرٍ قَدِيمٍ عَلَى كَوْمَةِ قُمامَةٍ، لَنْ أنسَى شَرائِعَكَ.

84 С кільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?

حَتَّى مَتَى يَحيا عَبدُكَ قَبلَ أنْ تَقتَصَّ مِنْ مُضطَهِدِيَّ؟

85 Г ордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.

المُتَغَطرِسُونَ أقامُوا لِي كَمائِنَ. عَلَى نَقِيضِ شَرِيعَتِكَ تَصَرَّفُوا.

86 У сі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!

اضطَهَدُونِي بِلا سَبَبٍ. كُلُّ وَصاياكَ يُعتَمَدُ عَلَيها، فَأعِنِّي يا اللهُ!

87 М алощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!

كادَ هَؤُلاءِ أنْ يُمِيتُونِي، وَأنا ما تَوَقَّفتُ يَوماً عَنْ طاعَةِ وَصاياكَ.

88 О живи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!

أحيِنِي بِرَحمَتِكَ، فَأحفَظَ الوَصايا الَّتِي أعطَيتَها. — ل —

89 Н авіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.

إلَى الأبَدِ سَتَثبُتُ كَلِمَتُكَ فِي السَّماءِ، يا اللهُ.

90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,

تَظَلُّ أمانَتُكَ جِيلاً بَعدَ جِيلٍ! فَقَدْ أسَّستَ الأرْضَ، وَها هِيَ قائِمَةٌ.

91 у сі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.

كُلُّ شَيءٍ قائِمٌ اليَومَ بِفَضلِ عَدلِكَ، لأنَّ كُلَّ شَيءٍ يَخدِمُكَ.

92 К оли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!

لَولا أنَّ تَعالِيمَكَ هِيَ مَسَرَّتِي لَهَلَكْتُ فِي آلامِي وَمُعاناتِي.

93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.

وَصاياكَ لَنْ أنساها لأنِّي بِسَبَبِها حَيِيتُ.

94 Т вій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!

لَكَ أنا فَأنقِذنِي، لأنِّي أشتَهِي أنْ أُطِيعَ وَصاياكَ.

95 Ч екають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.

أمِلَ الأشرارُ أنْ يُهلِكُونِي، لَكِنِّي ظَلَلتُ أُحاوِلُ فَهمَ عَهدِكَ.

96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!

أدرَكتُ أنَّ لِكُلِّ شَيءٍ حُدُودَهُ، أمّا وَصاياكَ فَلا حُدُودَ لَها! — م —

97 Я к я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!

آهِ كَمْ أُحِبُّ تَعالِيمَكَ، كُلَّ الوَقتِ أتَأمَّلُها.

98 Т воя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!

وَصاياكَ تَجعَلُنِي أحكَمَ مِنْ أعدائِي لأنَّها دائِماً مَعِي.

99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!

جَعَلْتَنِي أعقَلَ حَتَّى مِنْ كُلِّ مُعَلِّمِيَّ لأنِّي أتَفَكَّرُ فِي عَهدِكَ.

100 С тав я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!

أحكَمُ مِنَ الشُّيُوخِ أنا لأنِّي أُطِيعُ وَصاياكَ.

101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.

مَنَعْتُ نَفسِي عَنْ عَمَلِ الشَّرِّ لِكَي أُطِيعَ وَصاياكَ.

102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.

لَمْ أنْحَرِفْ عَنْ أحْكامِكَ، لأنَّكَ عَلَّمتَنِي إيّاها!

103 Я ке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!

ما أحلَى كَلامَكَ! أحلَى مِنَ العَسَلِ فِي فَمِي!

104 В ід наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!

تَجعَلُنِي تَعالِيمُكَ حَكِيماً، لِذا أُبغِضُ الباطِلَ. — ن —

105 Д ля моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.

كَمِصباحٍ لِقَدَمَيَّ كَلامُكَ، يُنِيرُ سَبِيلِي.

106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.

نَذَرتُ أنْ أحفَظَ أحكامَكَ المُنصِفَةَ، وَسَأُوفِي.

107 П еремучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!

كَثِيراً ما عانَيتُ يا اللهُ ، فَأحْيِنِي بِحَسَبِ وَعدِكَ.

108 Х ай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!

اقبَلْ حَمدِيَ يا اللهُ ، وَشَرائِعَكَ عَلِّمنِي.

109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.

أحمِلُ رُوحِي دائِماً عَلَى راحَتِي، لِكَي لا أنسَى أبَداً تَعالِيمَكَ.

110 Б езбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.

نَصَبَ الأشرارُ لِي مَصائِدَ، لَكِنِّي لَمْ أعْصِ وَصاياكَ.

111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.

إلَى الأبَدِ سَأتَّبِعُ عَهدَكَ، لأنِّي أتَلَذَّذُ بِهِ.

112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.

سَأُكَرِّسُ قَلبِي عَلَى الدَّوامِ لِطاعَةِ شَرائِعِكَ حَتَّى النِّهايَةِ! — س —

113 С умнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.

أَكْرَهُ أفكارَ المُتَقَلقِلِينَ. أمّا تَعالِيمُكَ فَأُحِبُّها.

114 Т и моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.

سِتْرِي أًنتَ وَتُرسِي، بِكَلامِكَ أثِقُ.

115 В ідступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!

ابتَعِدُوا عَنِّي أيُّها الأشرارُ فَأحفَظَ وَصايا إلَهِي.

116 З а словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!

أسْنِدْنِي حَسَبَ وَعدِكَ فَأحيا، وَلا تَخذِلنِي فِي آمالِي.

117 П ідкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!

أسْنِدْنِي فَأَنجُوَ، وَألتَزِمَ بِشَرائِعِكَ كُلَّ حَياتِي.

118 Т и погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.

تَرفُضُ الَّذِينَ يُضِلُّونَ عَنْ شَرائِعِكَ وَتُظهِرُ خِداعَهُمْ.

119 В сіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.

أنتَ تَنبُذُ كُلَّ أشْرارِ الأرْضِ كَالنِّفايَةِ. لِذا أُحِبُّ وَصايا عَهدِكَ.

120 З о страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!

جِسْمِي يَرتَعِدُ خَوفاً، فَأنا أخافُ وَأُوَقِّرُ أحكامَكَ. — ع —

121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.

عادِلاً وَمُنصِفاً كُنتُ، فَلا تَترُكْنِي فِي أيدِي ظالِمِيَّ.

122 П оручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.

اضْمَنْ خَيْرَ عَبْدِكَ. لا تَسمَحْ للمُتَغَطرِسِينَ بِأنْ يَظلِمُونِي.

123 Г аснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.

كَلَّتْ عَينايَ مِنِ انتِظارِ خَلاصِكَ وَانتِظارِ وَعدِكَ البارِّ.

124 У чини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!

عامِلْ عَبدَكَ حَسَبَ رَحْمَتِكَ، وَشَرائِعَكَ عَلِّمْنِي.

125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!

عَبدُكَ أنا، فَأعِنِّي عَلَى الفَهمِ لأعرِفَ عَهدَكَ.

126 Ц е для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.

آنَ لَكَ أنْ تَفعَلَ شَيئاً يا اللهُ ، لأنَّ الشَّعبَ يَكسِرُونَ شَرِيعَتَكَ.

127 Т ому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.

لِهَذا السَّبَبِ، أُحِبُّ وَصاياكَ. أكثَرَ مِنَ الذَّهَبِ وَالفِضَّةِ.

128 Т ому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!

لِهَذا أُطِيعُ كُلَّ تَعالِيمِكَ، وَأُبغِضُ طُرُقَ الكَذِبِ. — ف —

129 Ч удові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.

عَجِيبٌ هُوَ عَهدُكَ، لِهَذا أحفَظُ كُلَّ وَصاياهُ.

130 В хід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.

كَبابِ نُورٍ مَفتُوحٍ يُنِيرُ كَلامُكَ حَتَّى البُسَطاءُ يَفْهَمُونَهُ.

131 Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.

ألهَثُ مُتَلَهِّفاً مُنتَظِراً أنْ أدرُسَ وَصاياكَ.

132 О бернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.

انتَبِهْ لِي وَعَزِّنِي كَعادَتِكَ مَعَ الَّذِينَ يُحِبُّونَكَ.

133 С воїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.

كَما وَعَدتَ يا اللهُ اهدِنِي وَلا تَسمَحْ لِلشَّرِّ بِأنْ يَسُودَ عَلَيَّ.

134 В ід людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!

مِنَ استِبدادِ النّاسِ خَلِّصْنِي، فَأُطِيعَ فَرائِضَكَ.

135 Х ай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!

أشرِقْ بِنُورِ حَضرَتِكَ عَلَى خادِمِكَ، وَفَهِّمْنِي أحْكامَكَ.

136 П ливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують...

جَداوِلُ دُمُوعٍ تَجرِي عَلَى وَجهِي لأنَّ شَعبَكَ لا يُطِيعُونَ تَعالِيمَكَ. — ص —

137 Т и праведний, Господи, і прямі Твої присуди,

أنتَ يا اللهُ بارٌّ، وَأحكامُكَ مُنصِفَةٌ وَمُستَقِيمَةٌ.

138 б о Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!

العَهدُ الَّذِي قَطَعْتَهُ صالِحٌ وَجَدِيرٌ بِالثِّقَةِ.

139 Н ищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.

اشتَعَلْتُ غَيرَةً لأنَّ أعدائِي نَسُوا كَلامَكَ.

140 В ельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.

قَدْ جَرَّبْتُ كَلامَكَ، وَعَبدُكَ أحَبَّهُ كَثِيراً.

141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.

صَغِيرٌ أنا، وَرُبَّما الآخَرُونَ لا يَحتَرِمُونَنِي، لَكِنِّي لا أنسَى أبَداً وَصاياكَ.

142 П равда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.

خالِدٌ هٌوَ بِرُّكَ، وَتَعالِيمُكَ حَقَّةٌ وَمَوثُوقَةٌ.

143 Н едоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!

حَتَّى لَو لاقَتنِي مَصائِبُ وَضِيقاتٌ، فَسَأظَلُّ أجِدُ فِي وَصاياكَ مَسَرَّتِي.

144 П равда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!

عُهُودُكَ صالِحَةٌ وَمُنصِفَةٌ إلَى الأبَدِ. أعِنِّي عَلَى فَهمِها فَأحيا. — ق —

145 Ц ілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!

شَرائِعُكَ أحفَظُها يا اللهُ. مِنْ كُلِّ قَلبِي دَعَوتُ، فَاسْتَجِبْ لِي!

146 Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!

دَعَوتُكَ إلَى عَونِي فَأنقِذْنِي، لِكَي أحفَظَ عَهدَكَ.

147 С вітанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.

بَكَّرْتُ لِلصَّلاةِ إلَيكَ، عَلَى كَلِمَتِكَ أعتَمِدُ.

148 М ої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.

باكِراً صَحَوْتُ قَبلَ الفَجرِ، لِكَي أتَأمَّلَ كَلِمَتَكَ.

149 П очуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!

استَمِعْ إلَيَّ حَسَبَ مَحَبَّتِكَ، وَبِعَدلِكَ أحيِنِي يا اللهُ.

150 Н аближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,

الأشرارُ المُتَآمِرُونَ يَدنُونَ، عَنْ تَعالِيمِكَ ابتَعَدُوا.

151 т а близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!

أمّا أنتَ، يا اللهُ ، فَقَرِيبٌ وَوَصاياكَ حَقَّةٌ وَمَوثُوقَةٌ.

152 В іддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!

وَأنا تَعَلَّمتُ مُنذُ زَمَنٍ بَعِيدٍ عَنْ شَهاداتِكَ، أنَّكَ إلَى الأبَدِ تَحفَظُها. — ر —

153 П одивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!

انظُرْ إلَى مُعاناتِي وَأنقِذْنِي، لأنِّي لَمْ أنسَ تَعالِيمَكَ.

154 В ступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!

حارِبْ حَربِي وَافدِنِي. أَحيِنِي بِحَسَبِ كَلِمَتِكَ.

155 В ід безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.

بَعِيدٌ هُوَ الخَلاصُ عَنِ الأشرارِ لأنَّهُمْ لا يُحاوِلُونَ حَتَّى أنْ يُطِيعُوا شَرائِعَكَ.

156 В елике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!

عَظِيمَةٌ هِيَ مَراحِمُكَ يا اللهُ ، فَأحْيِنِي بِعَدلِكَ.

157 Б агато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!

أعداءٌ كَثِيرُونَ يَضطَهِدُونَنِي، أمّا أنا فَلَمْ أضِلَّ عَنْ عَهدِكَ.

158 Б ачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.

أرَى الخَوَنَةَ الَّذِينَ لا يَحفَظُونَ كَلِمَتَكَ، فَأرفُضُهُمْ!

159 П одивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!

انظُرْ كَمْ أحبَبتُ وَصاياكَ. فَأحْيِنِي حَسَبَ رَحمَتِكَ.

160 П равда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.

مُنذُ البَدءِ كَلامُكَ يُتَّكَلُ عَلَيهِ، وَأحكامُكَ العادِلَةُ إلَى الأبَدِ مَوثُوقَةٌ! — ش —

161 Б езневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.

بِلا سَبَبٍ هاجَمَنِي قادَةٌ أقوِياءُ، أمّا أنا فَلا أخافُ إلّا وَصاياكَ.

162 Р адію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.

تُفَرِّحُنِي كَلِمَتُكَ، كَما يَفرَحُ مَنْ وَجَدَ كَنْزاً عَظِيماً.

163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!

الأكاذِيبَ أُبغِضُها وَأحتَقِرُها، أمّا تَعالِيمُكَ فَأُحِبُّها.

164 С ім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.

سَبعَ مَرّاتٍ فِي اليَومِ أُسَبِّحُكَ عَلَى أحكامِكَ المُنصِفَةِ.

165 М ир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.

يَنعَمُ مُحِبُّو تَعالِيمِكَ بِسَلامٍ عَظِيمٍ، وَما مِنْ شَيءٍ يَهزِمُهُمْ.

166 Н а спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.

خَلاصَكَ، يا اللهُ ، أنتَظِرُ، وَبِما أمَرْتَ أعمَلُ.

167 Д уша моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.

عَهدَكَ حَفِظتُهُ، وَأنا كَثِيراً أُحِبُّهُ.

168 Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!

حَفِظتُ وَصاياكَ وَعَهدَكَ، وَها حَياتِي مَكشُوفَةٌ أمامَكَ. — ت —

169 Б лагання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!

لَيتَكَ، يا اللهُ ، تَنتَبِهُ إلَى تَرنِيمَتِي الفَرِحَةِ. أعطِنِي فَهماً كَوَعدِكَ.

170 Н ехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!

لَيتَكَ تَنتَبِهُ إلَى صَلاتِي. أنقِذْنِي بِحَسَبِ وَعدِكَ.

171 Н ехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.

تَفِيضُ شَفَتايَ بِتَرانِيمِ التَّسبِيحِ، لأنَّكَ تُعَلِّمُنِي شَرائِعَكَ.

172 Х ай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.

أعِنِّي فَاسْتَجِيبَ لِكَلامِكَ، فَكُلُّ وَصاياكَ صائِبَةٌ.

173 Н ехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.

تَهَيَّأْ لِمَعُونَتِي لأنِّي اختَرتُ أنْ أُطِيعَ وَصاياكَ.

174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!

شَوقِي هُوَ إلَى خَلاصِكَ يا اللهُ. وَبِتَعلِيمِكَ أتَلَذَّذُ.

175 Х ай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!

أحْيِنِي فَتُسَبِّحَكَ نَفسِي. فَرائِضُكَ عَونِي.

176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!...

إنْ تُهتُ كَخَرُوفٍ ضالٍّ، فَتَعالَ يا اللهُ، وَجِدْ عَبدَكَ، فَأنا لَمْ أنْسَ وَصاياكَ.