1 І сталося одинадцятого року, першого дня місяця, було слово Господнє до мене таке:

فِي السَّنَةِ الحادِيَةَ عَشْرَةَ مِنَ السَّبيِ، وَفِي اليَومِ الأوَّلِ مِنَ الشَّهرِ، أتَتْ إلَيَّ كَلِمَةُ اللهِ:

2 С ину людський, за те, що Тир говорить на Єрусалим: Ага! зламалися це двері народів, він звертається до мене, і я насичуся, бо він знищений,

«يا إنْسانُ، ضَحِكَتْ صُورُ عَلَى مَدينَةِ القُدْسِ وَقالَتْ: ‹لَقَدْ سَقَطَتِ البَوّاباتُ الَّتِي تَحمِي شَعبَ مَدينَةِ القُدْسِ. سَأسلِبُ المَدِينَةَ المُدَمَّرَةَ، وَسَأملأُ نَفسِي بِثَروَتِها.›

3 т ому так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Тире, і підійму на тебе багато народів, як море підіймає свої хвилі...

لِذَلِكَ يَقُولُ الرَّبُّ الإلَهُ: يا صُورُ، ها أنا ضِدُّكِ، وَسَأجلِبُ كَثِيرِينَ ضِدَّكِ كَالبَحرِ الَّذِي يَضرِبُ بِأمواجِهِ المُتَعاقبَةِ.

4 І понищать вони мури Тиру, і повалять башти його, і вимету з нього порох його, і оберну його на голу скелю...

وَسَيُدَمِّرُ هَؤُلاءِ الأسوارَ المُحِيطَةَ بِصُورَ، وَيُدَّمِرُونَ أبْراجَها. وَسَأُزِيلُ تُرابَ صُورَ، فَتُصبِحَ صَخرَةً عارِيَةً.

5 В ін буде серед моря місцем розтягнення неводу, бо Я сказав це, говорить Господь Бог, і стане він за здобич для народів,

سَتُصبِحُ صُورُ أرْضاً مُنبَسِطَةً، وَعِندَ البَحرِ يَبسِطُ الصَيّادُونَ شِباكَهمْ عَلَيها، لأنِّي تَكَلَّمْتُ!› يَقُولُ الرّبُّ الإلَهُ ، ‹وَسَتُصبِحُ مَوضُوعَ سُخْرِيَةِ الأُمَمِ.

6 а його дочки, що на полі, будуть побиті мечем, і пізнають вони, що Я Господь!

سَيَمُوتُ بِالسَّيفِ سُكّانُ القُرَى المُحِيطَةِ بِصُورَ عَلَى اليابِسَةِ. حِينَئِذٍ، سَيَعرِفُونَ أنِّي أنا اللهُ!›»

7 Б о так говорить Господь Бог: Ось Я спроваджу до Тиру Навуходоносора, вавилонського царя, з півночі, царя над царями, з конем і колесницею та з верхівцями, і з ними натовп, і численний народ.

لأنَّ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَّبُّ الإلَهُ: «ها إنِّي سَأُحضِرُ نَبُوخَذْناصَّرَ، مَلِكَ بابِلَ، مِنَ الشَّمالِ إلَى صُورَ. فَسَيَأتِي ذَلِكَ المَلِكُ العَظِيمُ بِخُيُولِهِ وَمَركِباتِهِ وَجَيشٍ عَظِيمٍ مِنْ شُعُوبٍ كَثِيرَةٍ.

8 В ін позабиває на полі дочок твоїх мечем, і зробить на тебе башту, і насипле на тебе вала, і поставить проти тебе щита...

سَيُقتَلُ ساكِنُو ضَواحِيكَ الَّتِي عَلَى الشّاطِئِ بِالسَّيفِ. وَسَيَنصِبُ نَبُوخَذْناصَّرَ أدَواتِ الحِصارِ عَلَيكِ، وَسَيَبنِي حَواجِزَ تُرابِيَّةً حَولَكِ، وَيُقِيمُ سُورَ حِصارٍ يَصِلُ إلَى أعلَى أسوارِكِ.

9 І дасть муролома на мури твої, і порозбиває мечами своїми він башти твої!

سَيَضرِبُ أسوارَكِ بِجُذُوعِ الشَّجَرِ القَوِيَّةِ، وَسَيَهدِمُ أبْراجَكِ بِفُؤوسِهِ.

10 В ід надміру коней його закриє тебе їхня курява, від цокоту вершника, колеса та колесниці затремтять твої мури, як буде він входити в брами твої, як входять до міста з розламаним муром...

سَيُغَطِّيكِ بِالغُبارِ المُتَطايِرِ مِنْ حَوافِرِ خَيلِهِ، وَسَتَهتَزُّ أسوارُكِ مِنْ صَوتِ ضَجِيجِ خُيُولِهِ وَعَجَلاتِهِ وَمَركِباتِهِ حِينَ يَدخُلُ بَوّاباتِكِ، فَيَندَفِعُ جُنُودُهُ إلَى المَدِينَةِ المَهدُومَةِ الأسوارِ.

11 К опитами коней своїх він потопче усі твої вулиці, позабиває мечем твій народ, і на землю попадають пам'ятники твоєї могутности...

سَيَدُوسُ شَوارِعَكِ بِحَوافِرِ خُيُولِهِ، وَسَيَقتُلُ شَعبَكِ بِالسَّيفِ، وَسَيَهدِمُ الأنصِبَةَ الَّتِي تُذَكِّرُ بِقُوَّتِكِ!

12 І вони розграбують багатство твоє, і пограбують товари твої, і порозвалюють мури твої, і порозбивають доми твої пишні, а каміння твоє, і дерева твої, і навіть твій порох вони поскидають у воду!...

سَيَسلُبُ ثَروَتَكِ وَيَأخُذُ أملاكَكِ غَنِيمَةً لَهُ، وَسَيَهدِمُ أسوارَكِ وَيُحَطِّمُ بُيُوتَكِ الجَمِيلَةِ. وَبَعدَ كُلِّ ذَلِكَ سَيَرمِي بِكُلِّ حُطامِكِ مِنَ الحِجارةِ وَالخَشَبِ وَالتُّرابِ إلَى البَحرِ.

13 І Я припиню розлягання пісень твоїх, і бренькіт гусел твоїх більше чутий не буде...

وَسَأُوقِفُ ضَجَّةَ أغانِيكِ، وَلَنْ يَعُودَ صَوتُ قِيثاراتِكِ يُسمَعُ.

14 І зроблю тебе голою скелею, станеш місцем розтягнення сітки, і більше не будеш збудований, бо я, Господь, це сказав, Господь Бог промовляє!

سَأُحَوِّلُكِ إلَى صَخرَةٍ عارِيَةٍ، فَتَكُونِينَ مَكاناً يَبسِطُ الصَيّادُونَ شِباكَهُمْ عَلَيهِ. لَنْ تُبنَي ثانِيَةً يا صُورَ، لأنِّي أنا اللهُ تَكَلَّمْتُ.» يَقُولُ الرّبُّ الإلَهُ. رِثاءُ الأُمَمِ الأُخرَى عَلَى صُور

15 О так Господь Бог промовляє до Тиру: Чи ж від шуму падіння твого, коли будуть стогнати ранені, коли забиватимуть посеред тебе, не затремтять острови?

يَقُولُ الرَّبُّ الإلَهُ لِصُورَ: «ألَنْ تَرتَجِفَ الشَّواطِئُ يا صُورُ عِندَ سَماعِ صَوتِ سُقُوطِكِ، وَعِندَ سَماعِ أنِينِ المَقتُولِينَ، وَحِينَ يَبدَأُ القَتلُ داخِلَ أسوارِكِ؟

16 І всі князі моря посходять із тронів своїх, і поздіймають вони свої мантії, і постягають свої кольорові одежі, і зодягнуться страхом, посідають на землю, і будуть тремтіти щохвилі, і стовпом постають над тобою...

حِينَئِذٍ، سَيَنزِلُ كُلُّ حُكّامِ وَرُؤَساءِ البَحرِ عَنْ عُرُوشِهِمْ، سَيَخلَعُونَ عَباءاتِهِمْ وَثِيابَهُمُ الفاخِرَةَ وَيَلبَسُونَ ثِيابَ النُّواحِ وَالحَدادِ. وَسَيَجلِسُونَ عَلَى الأرْضِ وَيَنُوحُونَ عَلَيكِ وَهُمْ مُتَفاجِئُونَ وَمَصعُوقُونَ مِمّا حَدَثَ لَكِ.

17 І пісню жалобну про тебе вони заспівають, і скажуть тобі: Як загинуло ти, як одірване ти від морів, славне місто, що сильним на морі було, воно й його мешканці, що наводили страх свій на всіх його мешканців!

حِينَئِذٍ، سَيُغَنُّونَ عَلَيكِ أُغنِيَةَ حُزنٍ وَرِثاءٍ: «‹كَيفَ زالَتْ هَذِهِ المَدِينَةُ الشَّهِيرَةُ الَّتِي كانَتْ تُقِيمُ عِندَ البَحرِ. كانَتْ حِصناً مَنِيعاً وَآمناً لِسُكّانِها، الَّذِينَ كانُوا يُثِيرُونَ الخَوفَ فِي كُلِّ المَنطِقَةِ.

18 Т епер затремтять острови в дні упадку твого, і жахнуться всі ті острови, що на морі, твоєю загубою...

سَتَخافُ الشَّواطِئُ مِنْ يَومِ دَمارِكِ، وَسَتَكتَئِبُ الجُزُرُ مِنْ زَوالِكِ.›»

19 Б о так Господь Бог промовляє: Коли Я тебе оберну на спустошене місто, немов ті міста, що вони не замешкані, коли підійму Я безодню на тебе, і велика вода тебе вкриє,

فَهَذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَّبُّ الإلَهُ: «سَأجعَلُكِ مَدِينَةً مُدَمَّرَةً خَرِبَةً، وَكَأنَّها لَمْ تُسكَنْ قَطُّ. سَأجلِبُ أعداءَكِ عَلَيكِ، كَما لَوْ أنَّ البَحرَ يَفِيضُ بِكُلِّ مِياهِهِ عَلَيكِ.

20 т о знижу тебе разом з тими, що сходять в могилу, до предавнього люду, і в підземній землі осаджу я тебе, як руїни відвічні, із тими, що сходять в могилу, щоб ізнову ти не заселився, і в країні живих більш не жив!...

وَسَأُلقِي بِكِ إلَى الشُّعُوبِ الَّتي هَبَطَتْ إلَى الهاوِيَةِ قَدِيماً، فَتَسكُنِينَ العالَمَ السُّفلِيِّ، بَينَ الخَرائِبِ القَدِيمَةِ، وَمَعَ الهابِطِينَ في الهاوِيَةِ. فَلا يَعُودُ يَسكُنُكِ أحَدٌ، وَلا يَعُودُ لَكِ مَكانٌ فِي أرْضِ الأحياءِ.

21 З а пострах тебе учиню, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, та вже більше не знайдуть навіки, говорить оце Господь Бог!

سَأجعَلُكِ مَثارَ رُعبٍ لِلآخَرِينَ، وَسَتَفنِينَ. سَيَبحَثُ النّاسُ عَنكِ فَلا يَجِدُونَكِ.» يَقُولُ الرّبُّ الإلَهُ.